Справа № 420/6515/20
24 вересня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року, для обчислення пенсії;
визнання протиправним та скасування рішення №3003-2799/1-02/8-1500/20 від 22.04.2020 року, щодо обмеження заробітку для призначення пенсії на підставі довідки про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії №02 від 09.01.2014 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати заробітну плату за період з 1988-1991 років без обмежень, на підставі довідки про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії №02 від 09.01.2014 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2005 року, з 23.03.2020 року.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що надавши до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області всі необхідні документи для здійснення перерахунку пенсії, пенсійний орган всупереч вимогам чинного законодавства не прийняв рішення щодо зарахування до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії суми заробітної плати (доходу) виплаченої за результатами роботи, що суперечить нормам чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області порушило норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2005 року, та, відповідно, порушило гарантоване чинним законодавством право на пенсію позивача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№32454/20 від 18.08.2020р. на позовну заяву (т.ІІ, а.с.6-8).
Відзив обґрунтований наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що ОСОБА_1 у період з 1987 року по 1992 рік працював у ВАТ «Насінницький радгосп «Перемога», проте заробітна плата за вказані періоди роботи для обчислення розміру пенсії врахована із застосуванням індивідуального коефіцієнту - 1,37165.
За результатами зустрічної перевірки достовірності наданої позивачем довідки про заробітну плату було встановлено, що за 1998-1992 року авансування заробітку ОСОБА_1 , не здійснювалось, натомість, у складі заробітної плати позивача були присутні доплати та премії за результатами роботи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наголошувало, що документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 виконував роботу строк виконання якої перевищував календарний місяць - відсутні.
Таким чином, на думку пенсійного органу, відсутні підстави для застосування до позивача Постанови КМУ №306 від 20.04.2005 року.
У відповіді на відзив (вх.№ЕС/503/20 від 25.08.2020р.) ОСОБА_1 вказував, що документом, підтверджуючим виплату особі заробітної плати за результатами роботи є довідка підприємства, установи, організації про зарплату, оформлена згідно з Порядком визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, із зазначенням підстави для виплати зарплати. Такою довідкою і є Довідка №02 від 09.01.2014 року, яка була надана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
ОСОБА_1 наголошував, що премія та додаткові виплати від валового доходу різних років, які отримував позивач, є видом оплати праці, а тому, з урахуванням зарплати (доходу) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць та з урахуванням премій і додаткових оплат за продукцію, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії (т.ІІ, а.с.16-22).
У запереченнях (вх№ЕП/13065/20 від 26.08.2020р.) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказувало, що правомірно не врахувало заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 за період з 1988 року по 1991 рік без обмежень на підставі наданої позивачем довідки та наголошувало на відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача (т.ІІ, а.с.23).
Станом на 24 вересня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з 29.11.2018 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т.І, а.с.191).
Відповідно до Трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , останній працював ветеринарним лікарем: у період з 01.08.1984 року по 17.03.1985 року - ветеринарний лікар другого відділення радгоспу «Перемога»; у період з 17.03.1985 року по 16.03.1987 року - старший ветеринарний лікар радгоспу «Перемога»; у період з 16.03.1987 року по 05.05.2000 року - головний ветеринарний лікар радгоспу «Перемога»; у період з 21.08.2002 року по 02.01.2004 року - головний ветеринарний лікар за сумісництвом ВАТ «Перемога»; у період з 02.01.2004 року по 10.05.2006 року - головний ветеринарний лікар ВАТ «Насінницький радгосп «Перемога» (т.І, а.с.201-205).
24.01.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок №02 від 09.01.2014 року та №№И-31/02-02, И-32/02-02, И-33/02-02 від 03.05.2018 року (т.І, а.с.47).
Листом №114/02 від 05.03.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що для проведення обчислення пенсії з урахуванням Постанови КМУ №306 від 20.04.2005 року, підстави - відсутні (т.ІІ, а.с.155).
23.04.2019 року, ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року, для врахування заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 за період з 1988 року по 1991 рік без обмежень відповідно до Постанови КМУ №306 від 20.04.2005 року (т.І, а.с.119)
У тексті позовної заяви ОСОБА_1 , було зазначено, що жодного рішення пенсійного органу за заявою від 23.04.2019 року отримано не було.
23.03.2020 року, ОСОБА_1 , втретє звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року (т.І, а.с.).
Листом №30003-2799/І-02/8-1500/20 від 22.04.2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що перевірку довідки №02 від 09.01.2014 року провести неможливо у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення зміг до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (т.І, а.с.156).
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, а своє право на отримання пенсії у належному розмірі - порушеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 2 ст.41 Закону №1058-ІV, до суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2005 року «Про реалізацію абз.2 п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено «Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць» (далі - Порядок №306).
Дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 року, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць: тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п.2 Порядку №306, до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховується сума виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до змісту п.п. 4. 5, 6 Порядку №306 до заяви додаються документи, що підтверджують виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи. У разі коли у пенсійній справі особи зберігається довідка про заробітну плату (дохід) чи інші документи, що підтверджують факт отримання заробітної плати (доходу) за результатами роботи, така довідка чи документи можуть використовуватися для перерахунку пенсії за рішенням управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті. Підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до змісту п.17 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 для проведення перерахунку пенсії було надано довідку №02 від 09.01.2014 року про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії (т.ІІ, а.с.3).
Дослідивши зміст довідки №02 від 09.01.2014 року про отриману позивачем заробітну плату, суд вважає, що її зміст відповідає вимогам Додатку до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувались внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2005 року, зокрема, у ній зазначено підстави для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, відомості про документи на підставі яких її видано, у тому числі відомості нарахування заробітної плати за період з 01.01.1988 року по 31.12.1991 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року для обчислення пенсії.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №3003-2799/1-02/8-1500/20 від 22.04.2020 року, щодо обмеження заробітку для призначення пенсії на підставі довідки про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії №02 від 09.01.2014 року, суд зазначає наступне.
Листом №3003-2799/1-02/8-1500/20 від 22.04.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено позивача, що провести перевірку довідки №02 від 09.01.2014 року не вбачається можливим у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення зміг до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (т.І, а.с.156).
Суд звертає увагу, що форма відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідає саме формі «листа», а не «рішення» суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року - не приймалось.
Однак, суд наголошує, що неможливість проведення перевірки довідки відповідачем не впливає на право позивача на перерахунок його пенсії.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідачем рішення про відмову у проведенні порахунку пенсії позивача на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року - не приймалося, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2020 року про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року, з прийняттям відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладається на відповідача, як на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин встановлених під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 гривень, згідно квитанцій №0.0.1773901271.1 від 19.07.2020 року та №0.0.1779950096.1 від 23.07.2020 року, який підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року для обчислення пенсії; визнання протиправним та скасування рішення №3003-2799/1-02/8-1500/20 від 22.04.2020 року, щодо обмеження заробітку для призначення пенсії на підставі довідки про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії №02 від 09.01.2014 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати заробітну плату за період з 1988-1991 років без обмежень, на підставі довідки про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії №02 від 09.01.2014 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2005 року, з 23.03.2020 року - задовольнити частково.
Дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року для обчислення пенсії - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.03.2020 року про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №02 від 09.01.2014 року, з прийняттям відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.