Справа № 638/6622/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2931/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
31 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого по справі, належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 07 2020 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою, поміж іншим, продовжено дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 04 09 2020 року, включно (а.с.26-28).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу в частині продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 і обрати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням його волі.
В апеляційній скарзі захисник послався на те, що стороною обвинувачення не обґрунтовано в чому полягають заявлені ризики. Зазначив, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце мешкання у м. Харкові та право власності на нього.
Вказав, що родичами обвинуваченого вжито заходів щодо погашення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної потерпілому, про що останній написав відповідну заяву.
Крім того, захисник вказав на відсутність повноважень у прокурора.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив залишити вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого без задоволення.
Потерпілий, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Будь-яких заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220480001065 від 14 03 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 ч.4 ст.296 КК України, судом першої інстанції постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо останнього до 04 09 2020 року, включно.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 була заслухана думка прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Таким чином, враховуючи викладене та оцінивши окрім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, в сукупності всі обставини, у тому числі визначені ст.178 КПК України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування у обвинуваченого ОСОБА_7 ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися і, що інший більш м'який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121 ч.4 ст.296 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, максимальна санкція одного з них передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо відомостей про особу обвинуваченого, то ОСОБА_7 , згідно даних, які містяться в обвинувальному акті, раніше не судимий, неодружений, тимчасово не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Наведені відомості свідчать про те, що у обвинуваченого відсутній постійний дохід, постійна реєстрація місця мешкання в м. Харкові, а також міцні соціальні та сімейні зв'язки, з огляду на його моральні якості, перебуваючи на волі зможе ухилитися від явки до суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
З оскаржуваної ухвали вбачається, що судом проаналізовано доводи сторони захисту на користь обвинуваченого, однак, він дійшов висновку, що у даному випадку ці доводи, з огляду на характер скоєних кримінальних правопорушень, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам можливості його переховування від суду або вчинити новий злочин.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Колегія суддів звертає також увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим в інкримінованому злочині, що в сукупності з іншими встановленими даними, зокрема про особу обвинуваченого та характер його протиправних дій, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі непродовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього, перебуваючи на свободі, він може переховуватися від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Дані обставини виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянта, які це заперечують, являються безґрунтовними.
Саме продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Необхідність захисту суспільного інтересу, а також інтересів потерпілого, обумовлений і тим, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення мають зухвалий та цинічний характер, так як були вчинені в громадському місці, при наявності очевидців, що свідчить про аморальну поведінку ОСОБА_7 , зухвале ігнорування ним правопорядку, загальноприйнятних норм поведінки, що також свідчить про наявність ризику чинення перешкод кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за вчинення тяжких злочинів та можливості переховування від слідства та суду, в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника на позитивну характеристику ОСОБА_7 , наявність вищої освіти, офіційного працевлаштування на момент скоєння злочинів, відсутність судимостей, колегією суддів приймаються до уваги, однак не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки всупереч вищевказаним обставинам, ОСОБА_7 наразі обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, які полягають у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета та умисному тяжкому тілесному ушкодженні.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого постійного місця мешкання у м. Харкові та право власності на нього колегією суддів не приймаються, оскільки захисником не надано жодних підтверджуючих дану обставину документів.
Стійка проукраїнська позиція у обвинуваченого, не є безумовною обставиною, яка б могла завадити переховуванню обвинуваченим від суду, в тому числі за місцем реєстрації, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.
Наявність у обвинуваченого батьків похилого вік, яким він допомагав матеріально, колегією суддів хоча і приймаються до уваги, однак не є безумовною підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з обмеженням його волі, оскільки дана обставина існувала і на час вчинення злочинів, однак не стала стримуючим фактором для ОСОБА_7 від протиправних дій.
Крім того, в апеляційній скарзі посилається на відсутність повноважень у прокурора у даному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор пояснив, що після ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження було змінено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, про що міститься в матеріалах справи відповідна постанова.
Слід зазначити, що для вирішення питання про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, до суду апеляційної інстанції лише окремі матеріали кримінального провадження, а не матеріали кримінального провадження в повному об'ємі, в тому числі процесуальні рішення та зібрані в ході досудового розслідування матеріали, тому колегія суддів позбавлена можливості надати об'єктивну оцінку даній обставині.
Питання щодо повноважень прокурора та законності його рішень досліджуватиметься судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Інших доводів, які б спростовували необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, та вказували на можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, апелянтом не наведено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги, за доводів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 07 2020 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04 вересня 2020 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4