Справа №: 953/5287/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/2759/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.185 КК України
01 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , який взяв захист своїх інтересів на себе, без участі потерпілої ОСОБА_8 , належним чином повідомленої про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 05 2020 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вищевказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України з призначенням йому покарання у виді 4 місяців арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди у розмірі 6400 грн. залишено без розгляду та роз'яснено право на пред'явлення позовних вимог в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що 17 02 2020 року приблизно о 24 годині, ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку №4 по пров. 2-й Лісопарківський у м. Харкові, зайшов до під'їзду №1 зазначеного будинку, де побачив на 2-му поверсі З велосипеди, на одному з яких було закріплено дитяче велосипедне крісло. Діючи згідно раптово виниклого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_10 , застосовуючи секатор, який мав при собі, перекусив велосипедні замки під ключ, звільнивши і підготувавши таким чином велосипеди для викрадення. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_7 почергово вивіз з під'їзду 2 велосипеди - ТМ «Oscar» моделі of 01, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №75 від 18.03.2020 - 4200 грн. з закріпленим на ньому велосипедним кріслом для дитини ТМ «Веllеlі Rabbit В-FIX», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №75 від 18.03.2020 - 975 грн. та ТМ «Falcon» моделі discovery, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №75 від 18 03 2020 - 1600 грн., які перевіз за місцем свого мешкання до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 . Після чого, продовжуючи реалізовувати свій прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повернувся на місце вчинення злочину і таємно викрав дитячий велосипед ТМ «Schwinn» моделі mini Mesa 20, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №75 від 18 03 2020 року 4000 грн., який також перевіз за місцем свого мешкання до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 , заволодівши у такий спосіб майном потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 10775 гривень і розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) чинена повторно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не в повній мірі враховано, що останній мав раніше неодноразові судимості за вчинення тяжких злочинів проти власності. При цьому ОСОБА_7 , звільнившись з місць позбавлення волі на шлях перевиховання не став та продовжив злочинну діяльність.
Крім того, зазначив, що оскільки ОСОБА_7 не одружений, не працює, негативно характеризується за місцем проживання, то призначене йому покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання у зв'язку з чим вирок суду не можна визнати законним і обґрунтованим.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор у кримінальному провадженні просила про задоволення апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 вважав, що підстави для задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення відсутні.
Потерпіла ОСОБА_8 про дату та час розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з'явилася. Будь-яких клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи, до апеляційного суду не надавала.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення у суді першої інстанції, з урахуванням положень ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Суд першої інстанції навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, за які його засуджено, з якими погоджується колегія суддів.
Крім того, перевіряючи вирок в частині правильності призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів виходить з положень ст.65 КК України, відповідно до яких - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції усіх вищезазначених вимог дотримався, врахувавши, ступінь тяжкості вчиненого злочину, розмір заподіяної шкоди, часткове відшкодування шкоди та відсутність претензій до обвинуваченого у потерпілої, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає у м. Харкові, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується негативно, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття у вчиненому.
Судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не залишено поза увагою також факту відсутності обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого.
Враховуючи встановлені обставини та характеризуючі обвинуваченого дані, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо не приділення судом першої інстанції належної уваги попереднім судимостям, відсутності у обвинуваченого дружини, офіційного працевлаштування та наявності негативної характеристики за місцем мешкання, судом першої інстанції були проаналізовані дані факти, з наданням їм належної оцінки, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції, на підставі усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказах та детальному вивченні особистості обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, призначив покарання, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п. 1 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 05 2020 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4