22 вересня 2020 р. Справа № 480/3042/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона звернулася до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.
Листом від 04.03.2020 р. № 155/05-34 відповідач повідомив, що в задоволенні заяви відмовлено у зв'язку з тим, що більшість депутатів Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області на засіданні 19 сесії сьомого скликання 03.03.2020 р. проголосували проти надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до рішення Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 03.03.2020 р. позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань, крім того, зазначена земельна ділянка є сформованою, а всі сформовані земельні ділянки Андріяшівська сільська рада зарезервувала для першочергового надання громадянам-учасникам АТО, ООС. Вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, та просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 04.03.2020 р. № 155/05-34 та рішенні від 03.03.2020 р. не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням 17 сесії 7 скликання від 10.12.2019 р. усі сформовані, вільні, з кадастровими номерами земельні ділянки зарезервовані для необхідного забезпечення суспільної необхідності (забезпечення громадян-учасників АТО, ООС, які проживають на території Андріяшівської сільської ради, збереження ландшафтів, відновлення грунтів, заліснення) та віднесено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах на території Андріяшівської сільської ради. При цьому, відмовляючи позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач виходив з того, що бажана до відведення земельна ділянка вже включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги, що узгоджується з приписами ст. 136 Земельного кодексу України. За таких обставин Андріяшівська сільська рада не порушила право позивача на відведення земельної ділянки. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що резервування земельних ділянок для суспільних потреб, а також для надання їх певній категорії громадян, не є підставою для відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Крім того, відповідач відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстави невідповідності бажаної до відведення земельної ділянки призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань, при цьому у відзиві на позовну заяву посилається на інші підстави відмови. Вказане, а також надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншим громадянам, котрі із відповідними заявами звернулися до відповідача пізніше за неї, свідчить про необ'єктивність з боку відповідача у вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.
Відповідач надав суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив доводів, зазначивши, що з огляду на положення ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України він як відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до визначених повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. У даному випадку 04.03.2020 р. позивачці була надана мотивована відмова за номером 155/05-34. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.
У наданих письмових поясненнях на заперечення відповідача позивач зазначила, що за твердженням відповідача, бажана до відведення їй земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги. У той же час відповідач надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення іншим громадянам, що не відповідає ст. 136 Земельного кодексу України. Крім того, рішення про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги, було прийняте 10.12.2019 р., однак з того часу земельні торги так і не були проведені, що свідчить про надуманість такого аргументу відповідача.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.02.2020 р. позивач звернулася до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га (а.с.7).
Рішенням Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 03.03.2020 р. відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань, крім того, зазначена земельна ділянка є сформованою, а всі сформовані земельні ділянки Андріяшівська сільська рада зарезервувала для першочергового надання громадянам-учасникам АТО, ООС. Про вказане рішення позивача повідомлено листом від 04.03.2020 р. № 155/05-34, в якому зазначено, що в задоволенні заяви відмовлено у зв'язку з тим, що більшість депутатів Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області на засіданні 19 сесії сьомого скликання 03.03.2020 р. проголосували проти надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.9-11,12).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумській області в наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Відповідач в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви та прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому у випадку надання відмови Андріяшівська сільська рада повинна була керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням.
Так, рішенням від 03.03.2020 р. позивачці було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що бажана до відведення їй земельна ділянка є сформованою, а всі сформовані земельні ділянки Андріяшівська сільська рада зарезервувала для першочергового надання громадянам-учасникам АТО, ООС. Крім того, бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.
При цьому, стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як відповідність призначенню та принципам землеустрою та першочергове забезпечення земельними ділянками окремих категорій громадян.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про відмову у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га та зобов'язання Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Яковцем Є.О. 31 березня 2020 року укладено Договір № 31/03 про надання правничої (правової) допомоги (а.с.48-49). Відповідно до додатку № 1 до Договору гонорар адвоката складає 2500,00 грн, складання відповіді на відзив та за потреби - адвокатських запитів, а також виконання усіх супутніх дій, необхідних для їх складання, - 1000,00 грн.
На підтвердження оплати послуг адвоката в загальному розмірі 3500,00 грн надано квитанцію № 104 від 01.04.2020 р. та квитанцію № 106 від 06.07.2020 р. (а.с.50,52).
Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Детальному описі робіт (наданих послуг) у справі № 480/3042/20 від 24.07.2020 р., Акті наданих послуг від 01.06.2020 р. та Акті наданих послуг № 2 від 20.07.2020 р. (а.с.51,53,54).
При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.
Позивач документально підтвердила, що вона сплатила кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області 4340,80 грн в рахунок відшкодування судових витрат (а.с.15,48-54), у т.ч.: 840,80 грн - в рахунок відшкодування судового збору та 3500,00 грн - витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області (40087, Сумська область, Роменський район, с. Андріяшівка, вул. Соборна, 11, код ЄДРПОУ 04391167) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 03.03.2020 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.
Зобов'язати Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь ОСОБА_1 4340,80 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах