23 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3847/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про:
- визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо неналежного розгляду заяви від 19.06.2020 з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536;
- визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у заяві від 19.06.2020 з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536;
- зобов'язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 19.06.2020 з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536;
- визнати протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо не проведення розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 18 лютого 2015 року з оперуповноваженим сектору карного розшуку Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 з урахуванням обставин зазначених в заяві від 19.06.2020 та висновку експерта № 536;
- визнати протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо не складання актів за формою "Н-5" та "Н-1" по факту нещасного випадку, який стався 18 лютого 2015 року з оперуповноваженим сектору карного розшуку Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 з відображенням нещасного випадку у період проходження служби при виконанні службових обов'язків в зоні проведення АТО по заяві від 19.06.2020 з урахуванням фактів, викладених у висновку експерта № 536;
- зобов'язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області скласти акти за формою "Н-5" та "Н-1" по факту отримання поранення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні службових обов'язків 18 лютого 2015 року під час виведення сил з м. Дебальцеве Донецької області в с. Логіново Донецької області внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України, з урахуванням фактів, викладених у висновку експерта № 536.
- прийняття рішення з урахування наданої ОСОБА_1 практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, наданої практики Європейського суду людини та захистити порушені права ОСОБА_1 на Національному рівні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що звернення від 19.06.2020 не розглянуте по суті, питання викладені в ньому не вирішені та проігноровані, що є прямим порушенням вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 23 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3847/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У поданому до суду відзиві, відповідач у задоволенні позву просив відмовити з огляду на те, що відповідь на заяву ОСОБА_1 від 18.06.2020, копію якої позивач додав до позову, надана листом від 15.07.2020 №К-2997л.к. 17.07.2020 УМВС надано відповідь на вказане звернення від 19.06.2020 за вихідним номером К-3014л.к. Вказував, що як на сьогоднішній день так і на момент розгляду звернень ОСОБА_1 акти розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 18.02.2015 під час перебування в зоні АТО - є чинними, а повторне його проведення буде можливим у разі набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №440/2763/19. Під час повторного розслідування нещасного випадку на виконання вищевказаного судового рішення комісією буде обов'язково взято до уваги наданий позивачем висновок експерта №536, а також іншу медичну документацію, яку позивач неодноразово надсилав до УМВС. Зазначав, що експертом у висновку №536 зроблено висновок про те, що ті види захворювань, що діагностовано позивачу, могли утворитись в результаті однократної ударної дії повітряної хвилі та осколків при вибусі вогнепального снаряду, які діяли з достатньою силою, можливо в строк та при обставинах, вказаних в постанові. Однак, вказані висновки експерта не можуть слугувати безумовною підставою для проведення розслідування нещасного випадку, оскільки це не передбачено Порядком №1346, а акти про результати розслідування проведеного раніше є чинними.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженні.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою від 18.06.2020 (вх. №К-2997 від 25.06.2020) про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18 лютого 2015 року та складання актів розслідування за формою Н-5* та Н-1*, в яких зазначити про те, що нещасний випадок у вигляді поранення стався у період проходження служби при виконані службових обов'язків в зоні проведення АТО в наслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. До цієї заяви ОСОБА_1 додав копію висновку експерта №536.
15.07.2020 року ліквідаційною комісією надано відповідь (лист №К-2997л.к.), де ОСОБА_1 повідомлено про відсутність правових підстав для призначення повторного розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 18.02.2015, та складання відповідних актів.
В обґрунтування відсутності правових підстав для призначення повторного розслідування відповідачем зазначено, що розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 18.02.2015, було проведене ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області у порядку, визначеному наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №440/2763/19, відповідно до якого позивач просить надати акти розслідування форми Н-1* та Н-5*, на даний час не набрало законної сили та у межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, оскаржене в апеляційному порядку. Також повідомлено, що у разі набрання вказаним судовим рішенням законної сили, членами ліквідаційної комісії УМВС будуть вжиті усі необхідні заходи, спрямовані на його виконання. У тому числі, під час проведення потворного розслідування нещасного випадку, буде врахована належним чином завірена копія висновку судово-медичної експертизи.
Крім того, 30.06.2020 на адресу УМВС в Полтавській області надійшов лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 23.06.2020 №К-1443/42-06ЦА/04-20, яким в порядку ст.7 Закону України «Про звернення громадян», надіслано за належністю звернення ОСОБА_1 від 18.06.2020, в якому останній просив ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18 лютого 2015 року та скласти акти розслідування за формою Н-5* та Н-1*, в яких зазначити про те, що нещасний випадок у вигляді поранення стався у період проходження служби при виконані службових обов'язків в зоні проведення АТО, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
15.07.2020 року ліквідаційною комісією надано відповідь (лист вих. №К-3002л.к), яким ОСОБА_1 повідомлено про відсутність правових підстав для призначення повторного розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 18.02.2015, та складання відповідних актів, оскільки розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 18.02.2015, було проведене ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області у порядку, визначеному наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №440/2763/19, відповідно до якого позивач просить надати акти розслідування форми Н-1* та Н-5*, на даний час не набрало законної сили та у межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, оскаржується в апеляційному порядку. Також повідомлено, що у разі набрання вказаним судовим рішенням законної сили членами ліквідаційної комісії УМВС будуть вжиті усі необхідні заходи, спрямовані на його виконання. У тому числі, під час проведення потворного розслідування нещасного випадку, буде врахована належним чином завірена копія висновку судово-медичної експертизи.
06.07.2020 на адресу УМВС в Полтавській області надійшов лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.06.2020 №К-1446/42-06ЦА/04-20, яким в порядку ст.7 Закону України «Про звернення громадян», надіслано за належністю звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020, в якому останній просив забезпечити проведення ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18 лютого 2015 року та складання актів розслідування за формою Н-5* та Н-1*, в яких зазначити про те, що нещасний випадок у вигляді поранення стався у період проходження служби при виконані службових обов'язків в зоні проведення АТО, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
За наслідками розгляду вказаного звернення від 19.06.2020, УМВС України в Полтавській області листом від 17.07.2020 №К-3014л.к. повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015 з аналогічних підстав, зазначених у вищевказаних листах відповідача від 15.07.2020 №К-3002л.к., №К-2997л.к.
Посилаючись на неналежний розгляд та безпідставність незабезпечення належного розгляду відповідачем звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020, безпідставність непроведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо неналежного розгляду заяви від 19.06.2020 з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536, невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у заяві від 19.06.2020 з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 19.06.2020, з урахуванням фактів викладених у висновку експерта № 536, суд зазначає наступне.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з приписами статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами від 18.06.2020 (вх. №К-2997л.к. від 25.06.2020, №К-3002л.к від 30.06.2020, №К-3014л.к. від 06.07.2020), у яких просив ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18 лютого 2015 року та скласти акти розслідування за формою Н-5* та Н-1*, в яких зазначити про те, що нещасний випадок у вигляді поранення стався у період проходження служби при виконані службових обов'язків в зоні проведення АТО, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України /а.с. 121-131, 133-144, 146-164/.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що саме лист ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 15.07.2020 №К-3002л.к. є відповіддю на його звернення від 19.06.2020 /а.с. 152/.
Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву пояснив, що відповідь, оформлена листом від 15.07.2020 №К-3002л.к., не стосується звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020, а надана на інше звернення позивача вх. №к-3002л.к. від 30.06.2020 /а.с. 120-131/, що підтверджується змістом самого листа, у якому зазначено, що цей лист підготовлено за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.06.2020 /а.с. 132/.
Матеріалами справи підтверджено, що листами від 15.07.2020 за вих. №К-2997л.к. та №К-3002л.к від 17.07.2020, №К-3014л.к. від 06.07.2020 ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області проінформовано ОСОБА_2 , що відповідачем в межах компетенції розглянуто звернення заявника аналогічного змісту щодо відсутності правових підстав для призначення повторного розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 18.02.2015, оскільки дане розслідування вже проведене ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області у порядку, визначеному наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №440/2763/19, відповідно до якого позивач просить надати акти розслідування форми Н-1* та Н-5*, на даний час не набрало законної сили та у межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, оскаржується в апеляційному порядку. Також повідомлено, що у разі набрання вказаним судовим рішенням законної сили членами ліквідаційної комісії УМВС будуть вжиті усі необхідні заходи, спрямовані на його виконання. У тому числі, повідомлено, що під час проведення потворного розслідування нещасного випадку, буде врахована належним чином завірена копія висновку судово-медичної експертизи.
З тексту відповідей вбачається, що відповідачем розглядалися питання порушені у зверненні, в листах відповідача вказано на неможливість призначення повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015, із зазначенням підстав неможливості його призначення.
За таких обставин суд вважає, що відповідь на звернення ОСОБА_1 містить рішення відповідача по суті звернення.
Як зазначалося вище та підтверджується письмовими доказами, відповідач під час розгляду звернення позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законодавством України, як це передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, і жодним чином не порушив прав позивача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо не проведення розслідування за фактом нещасного випадку, не складання актів за формою "Н-5" та "Н-1" по факту нещасного випадку, який стався 18 лютого 2015 року, та зобов'язання скласти акти за формою "Н-5" та "Н-1" по факту отримання поранення ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків 18 лютого 2015 року під час виведення сил з м. Дебальцеве Донецької області в с. Логіново Донецької області внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України, з урахуванням фактів, викладених у висновку експерта № 536, судом встановлено наступне.
Листом УМВС України в Полтавській області №6416/3х від 30.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до листа ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" відомості про його поранення у вигляді ЗЧМТ відсутні та відсутня будь-яка інформація щодо проходження лікування з приводу отримання поранення під час виконання службових обов'язків з зоні АТО в період з 21.01.2015 по теперішній час. З огляду на це позивача поінформовано про відсутність підстав щодо проведення службового розслідування у відповідності до вимог наказу МВС №1346 від 07.12.2002. Одночасно проінформовано, що відносно осіб, які отримали травми різного ступеня тяжкості під час обстрілу м. Дебальцеве Донецької області та перебувають на обліку в УКЗ ГУНП було проведено службові розслідування, в тому числі і відносно колишнього працівника поліції ОСОБА_3 у 2015 році.
Позивач не погодився з такою відповіддю відповідача, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №816/1543/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УМВС України в Полтавській області, що полягає у не проведенні розслідування нещасного випадку, про який ОСОБА_1 повідомив зверненням від 02.02.2018. Зобов'язано УМВС України в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, про який ОСОБА_1 повідомив зверненням від 02.02.2018. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду наказом ліквідаційної комісії Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області від 05.04.2019 № 1 призначено розслідування нещасного випадку із колишнім дільничним офіцером поліції сектору превенції Великобагачанського БП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1 .
За результатами розслідування 02.07.2019 було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 близько 07 год. 00 хв УМВС України в Полтавській області форми Н-5* та акт №10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*.
Не погодившись з вказаними актами, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - відповідач, Ліквідаційна комісія) , в якому просить: визнати неправомірними та скасувати акти: 1) про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10; 2) розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015, форми Н-5* від 02.07.2019; зобов'язати відповідача провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015; зобов'язати відповідача скласти акти за формою Н-1 та Н-5, в яких зазначити про те, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків у зоні проведення АТО; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
За результатами розгляду такого спору Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 15.10.2019 у справі № 440/2763/19, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, яким позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №440/2763/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №440/2763/20 скасовано і направлено справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №440/2763/19 позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано акт Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10 від 02.07.2019 та акт про розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 близько 07 год 00 хв УМВС України в Полтавській області, форми Н-5* від 02.07.2019. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 18.02.2015 з ОСОБА_1 та скласти акти у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404. В решті позовних вимог відмовлено.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України був розроблений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404 (надалі також - Порядок №1346).
За приписами пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2 Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку №1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Згідно з пунктом 3.10 Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:
- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);
- раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
За приписами пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Відповідач, у відповідності до вимог Порядку №1346, на підставі відповідної заяви потерпілого, зобов'язаний призначити розслідування нещасного випадку, створити комісію, отримати, дослідити та оцінити належні документи та іншу необхідну інформацію і за наслідками розслідування прийняти відповідні Акти.
Суд наголошує, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року в адміністративній справі №440/2763/19, визнано протиправними та скасовано акт ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10 від 02 липня 2019 року та акт про розслідування нещасного випадку, що стався 18 лютого 2015 року близько 07 год 00 хв УМВС України в Полтавській області, форми Н-5* від 02 липня 2019 року; зобов'язано ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 18 лютого 2015 року з ОСОБА_1 та скласти акти у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за №83/7404.
Як наслідок, питання повторного розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 з позивачем вже було предметом судового розгляду в межах вказаної справи, за наслідками якої прийнято 25.05.2020 рішення Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 440/2763/19.
Суд зазначає, що оскільки вказане вище рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року в адміністративній справі №440/2763/19 оскаржено відповідачем в апеляційному порядку, дане рішення не набрало законної сили, а відтак, акт ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10 від 02 липня 2019 року та акт про розслідування нещасного випадку, що стався 18 лютого 2015 року близько 07 год 00 хв УМВС України в Полтавській області, форми Н-5* від 02 липня 2019 року є чинними і підстави для призначення повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015, у відповідача відсутні.
У зв'язку з відсутністю у відповідача підстав для призначення повторного розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 18.02.2015, в тому числі з урахуванням висновку експерта №536, суд вважає позовні вимоги останнього в частині визнання протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо не проведення розслідування за фактом нещасного випадку, не складання актів за формою "Н-5" та "Н-1" по факту нещасного випадку, який стався 18 лютого 2015 року, зобов'язання провести розслідування по заяві від 19.06.2020, такими, що не підлягають задоволенню.
На переконання суду, з урахуванням того, що відповідачем фактично не проведено повторного розслідування стосовно нещасного випадку, що стався 18.02.2015 з ОСОБА_1 , суд вважає, що вимога про зобов'язання скласти акти за формою Н-1 та Н-5 заявлена позивачем передчасно та є формою втручання в повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задовленні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 08592276) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва