про залишення позовної заяви без руху
22 вересня 2020 року м. Рівне№ 460/6653/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 КАС України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач)про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
21.09.2020 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, яку не було вирішено під час відкриття провадження у справі.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зауважує, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строки звернення до суду не встановлені, отже на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації. Позивач не міг передбачити, що органи держави можуть ці права порушувати. Також зазначає про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства, посилається на статтю VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої приєдналася Україна 12 липня 1996 року, якою встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди.
Оцінивши вказані обґрунтування, суд приходить до висновку про їх безпідставність, з огляду на те, що, зокрема, соціальні виплати, визначені статтею 37 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді грошової допомоги, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Твердження позивача про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства також є неприйнятними, оскільки по перше: не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою до юриста, в т. ч. в порядку безоплатної правової допомоги, а по друге: суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Крім того, є безпідставними посилання на статтю VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої приєдналася Україна 12 липня 1996 року, якою встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди.
Так, за змістом п. і) статті VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, право на відшкодування по цій Конвенції може бути заявлено протягом тридцяти років з дня ядерного інциденту в разі смерті чи тілесного ушкодження.
Отже, мова, у даному випадку, йде про відшкодування цивільної шкоди, завданої внаслідок, зокрема, ядерного інциденту, що спричинив смерть чи тілесні ушкодження, а позивач звернувся з позовом про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, яка в розумінні Закону № 796 спрямована на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, матеріальна шкода (цивільна відповідальність), завдана внаслідок, зокрема, ядерного інциденту у розумінні Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, та щомісячна грошова допомога у розумінні Закону України №796-ХІІ не є тотожними поняттями за своєю формою та змістом.
З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надав жодних доказів на обґрунтування заяви про поновлення строку звернення, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду у вересні 2020 року з позовом щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.37 Закону України №796-ХІІ за період з 17.07.2018.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу слід усунути зазначені вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 169, 171 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій. - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.С. Гудима