"08" вересня 2020 р.
м. Київ
Справа № 911/876/20
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (37043, Полтавська обл., Пирятинський район, Шлях Київ-Харків, корпус 134КМ, код ЄДРПОУ 25392923)
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188)
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В, код ЄДРПОУ 42094646)
про зобов'язання повернути кошти, пеню, втрати від інфляції, 3% річних, зобов'язання внести зміни до всіх первинних документів та Договору про постачання електричної енергії №989 від 15.12.2003, зобов'язання внести зміни до всіх первинних документів та до Договору про постачання електричної енергії №420010350 від 01.01.2019,
за участю представників:
позивача: Галицька В.А. (дов. №101 від 10.07.2020);
відповідача-1: Маркушев Я. С. (довіреність №299 від 20.07.2020);
відповідача-2: Гончар М. С. (дов.№148 від 03.07.2020).
09.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №38 від 08.04.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Обласна енергопостачальна компанія" про повернення коштів, стягнення пені, втрат від інфляції, 3% річних, зобов'язання внести зміни до первинних документів за Договором про постачання електричної енергії №989 від 15.12.2003, зобов'язання внести зміни до первинних документів за Договором про постачання електричної енергії №420010350 від 01.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.
30.04.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву вих. №50 від 29.04.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 01.06.2020. Встановлено відповідачам строк на подання відзивів - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
З наведених підстав суд, також, ухвалою від 07.05.2020 запропонував сторонам вирішити питання щодо можливості розгляду даної справи судом у підготовчому судовому засіданні та по суті без участі представників сторін за матеріалами та доказами, які подані та будуть подані сторонами у справі, а також, з поданням письмових тез-виступів представників при розгляді справи по суті.
01.06.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив вх. №10646/20 від 01.06.2020.
Також, 01.06.2020 на електронну та на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву вх. №10590/20 від 01.06.2020.
У підготовчому судовому засіданні 01.06.2020 суд, у зв'язку з надходженням відзивів, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзиви. Також, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.07.2020.
01.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 01.06.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.
03.06.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання №76 03.06.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.
07.07.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 №96 від 03.07.2020 та відповідь на відзив відповідача-2 №95 від 05.07.2020.
14.07.2020 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 14.07.2020 про надання строку для подання заперечень на відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 14.07.2020 судом встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання та відкладено підготовче судове засідання на 04.08.2020.
31.07.2020 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення б/н від 30.07.2020 та клопотання б/н від 03.08.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні та призначення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 04.08.2020 судом задоволено клопотання відповідача-1 б/н від 03.08.2020 та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.08.2020.
25.08.2020 до суду подано спільне клопотання позивача та відповідачів-1, 2 б/н від 25.08.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні та надання останнім часу для можливого врегулювання спору мирним шляхом.
У судовому засіданні 25.08.2020 сторони підтвердили про наявність бажання відкладення розгляду справи для можливості врегулювання спору мирним шляхом, з цих підстав суд оголосив перерву у судовому засіданні до 08.09.2020.
08.09.2020 до суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 07.09.2020 про зміну назви відповідача-1.
08.09.2020 до суду від відповідача-2 надійшло повідомлення б/н від 07.09.2020 щодо результатів мирного врегулювання спору.
У судовому засіданні 08.09.2020 судом розглянуто заяву б/н від 07.09.2020 про зміну назви відповідача-1 встановлено що, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ відповідача-1 не змінювався, організаційно-правова форма не змінилася, а станом на дату даного судового засідання повним найменуванням відповідача є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі". З цих підстав суд, задовольняє заяву відповідача-1 б/н від 07.09.2020 про зміну назви та здійснює заміну найменування відповідача-1 у даній справі з Приватного акціонерного товариства “Київобленерго” на Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські регіональні електромережі”.
У тому ж судовому засіданні судом, за згодою всіх присутніх сторін здійснено перехід до розгляду справи по суті. Позивачем підтримано позовні вимоги, відповідачі проти позову заперечувати. Суд заслухавши пояснення сторін, їх дебати, ухвалив рішення у справі.
Позов обгрунотовано наступним:
- 15.12.2003 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (відповідач-1, постачальник) та ТОВ «Ю.С.А» (позивач, споживач, нова назва на момент подачі позову ТОВ "Гарант Ойл Групп") укладено договір про постачання електричної енергії №989;
- 18.11.2015 сторони договору №989 від 15.12.2003 уклали Додаткову угоду №2 якою встановили нові договірні величини споживача, у зв'язку з цим позивач приєднався до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах Договору постачання електричної енергії №220010350;
- 01.01.2019 ТОВ "Гарант Ойл Групп" шляхом приєднання уклало з ТОВ "Київська Обласна енергопостачальна компанія" Договір про постачання електричної енергії споживачу №420010350 від 01.01.2019;
- 12.02.2019 ТОВ "Гарант Ойл Групп" направило ПрАТ «Київобленерго» та ТОВ "Київська Обласна енергопостачальна компанія" вимогу про повернення надмірно сплачених коштів за договором №989 від 15.12.2003 у сумі 14769,96 грн;
- у зв'язку з невиконанням вимоги та неповерненням коштів відповідачем-1, позивачем, нараховано відповідачу-1 3% річних, втрати від інфляції та пеню на суму неповернутих коштів - 14769,96 та заявлено суду позовну вимогу про зобов'язання відповідача-1 повернути вказані кошти;
- відповідачем-1 та відповідачем-2 у первинних документах щодо виконання Договору №989 від 15.12.2003 та Договору №420010350 від 01.01.2019 відповідно, зазначені відомості та реквізити позивача як ТОВ «Ю.С.А» (минула назава).
- позивач протягом тривалого часу вимагав ПрАТ «Київобленерго» змінити у Договорі №989 від 15.12.2003 та видаткових накладних до даного договору назву та реквізити позивача, проте останнім не виконано зазначених двій, з цих підстав, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 внести до Договорів №989 від 15.12.2003 та №420010350 від 01.01.2019, а також до всіх первинних документів, пов'язаних з виконанням цих Договорів відомості про зміну назви позивача з ТОВ «Ю.С.А» на ТОВ "Гарант Ойл Групп" датою їх складання/підписання, зокрема внести зміни до (зазначених) податкових накладних датою (операційним днем) та часом, коли їх було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, він не заперечував щодо внесення змін в Договорі у зв'язку зі зміною назви позивача, шляхом його переукладення та пропонував звернутись з заяво та повним пакетом документів.
Щодо повернення 14769,96 грн, відповідач-1 зазначає, що вказані кошти були отримані на законній підставі, а саме на підставі Договору, який на даний час продовжує частково діяти, а тому на даний час підстава, на якій були набуті кошти, не відпала. У зв'язку з цим, відсутні і підстави для нарахування втрат від інфляції та 3% річних. Водночас, що вимог про стягнення пені, позивачем пропущено строк позовної давності.
Також, відповідач-1 зазначає, вимога про внесення змін до податкових накладних щодо зміни дати дня (операційного) та часу, коли їх було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідач-2 проти позову зазначає, що відповідач безпосередньо не звертався до ТОВ "Київська Обласна енергопостачальна компанія" із заявою-приєднанням до публічного договору про постачання електричної енергії, а всі дані про споживача електропостачальник отримав від оператора системи розподілу (відповідач-1). Крім того позивач не звертався до відповідача-2 із пакетом документів, які б підтверджували зміну найменування споживача та переукладення або зміну назви сторони договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, у зв'язку з цим, відповідач-2 вважає, що останні жодним чином не порушив прав та законних інтересів позивача.
Відповідач-2, також як і відповідач-1 стверджує, що вимога про внесення змін до податкових накладних щодо зміни дати дня (операційного) та часу, коли їх було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
15.12.2003 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (відповідач-1, постачальник) та ТОВ «Ю.С.А» (позивач, споживач, нова назва на момент подачі позову ТОВ "Гарант Ойл Групп") укладено договір про постачання електричної енергії №989, (далі Договір) за яким, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).
Відповідно до пунктів 9.1., 9.5. Договору усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються додатковою угодою за підписами уповноважених осіб та скріплюються печатками обох сторін. Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.01.2005. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. Розірвання договору, перегляд його умов, внесення доповнень може бути здійснено і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством та ПКЕЕ.
18.11.2015 сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №2, згідно пункту 1., якої сторони прийшли до згоди встановити нові договірні величини споживання електричної енергії - 59,0 тис. кВт*год.
З актів прийняття-передавання електричної енергії з січня 2017 року по грудень 2018 року, банківських виписок щодо оплати відповідачем електричної енергії вбачається, що Договір №989 від 15.12.2003 виконувався сторонами належним чином.
В матеріалах справи наявний супровідний лист №187/1 від 14.11.2018, який підтверджує надсилання відповідчу-1 підписаний позивачем примірник заяви-приєднання (наявна у справі) до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.11.2018, у зв'язку з припиненням діяльності постачальника електроенергії за врегульованим тарифом.
Разом з тим, позивачем додано до справи лист №18 від 12.02.2019 направлений ПрАТ «Київобленерго» та відповідачу-2 до якого додано: підписаний з боку позивача договір про впорядкування розрахунків в редакції запропонованій постачальником (відсутній в матеріалах справи); копію акту звіряння розрахунків станом на 18 січня 2019 року, підписаний обома сторонами.
Так, з вказаного акту звірки розрахунків вбачається, що станом на 18.01.2019 сума кредиту позивача по розрахункам з відповідачем-1 складала 14769,96 грн (вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем-1 та скраплений печатками останніх).
Також, роздруківки сайту ПАТ «Укрпошта» вбачається, що зазначений акт звірки відповідач-1 отримав 13.02.2019.
Крім цього, позивачем до справи додано докази виконання Договору про постачання електричної енергії №420010350 від 01.01.2019, укладеного між позивачем та відповідачем-2 (ТОВ "Київська Обласна енергопостачальна компанія" ), а саме, акти прийняття-передавання електричної енергії з січня 2019 року по березень 2020 року, банківські виписки та податкові накладні.
Відтак, з поданих доказів вбачається, що в актах прийняття-передавання електричної енергії за Договорами №989 від 15.12.2003 та №420010350 від 01.01.2019 споживач зазначається як - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.».
Водночас, в матеріалах справи наявний лист №15 від 26.01.2017 про зміну назви підприємства з ТОВ «Ю.С.А.» на ТОВ "Гарант Ойл Групп" та про зміну його юридичної адреси, а також повідомлення №197/1 від 30.11.2018 про зміну назви та місцезнаходження, адресовані ПрАТ ««Київобленерго», з яких вбачається, що позивачем вчинялись дії щодо попередження відповідача-1 по зміні вказаних реквізитів у позивача.
Також, позивачем додано до справи претензію (вимогу) №26 від 28.02.2020 про повернення надміру сплачених коштів у розмірі 14769,96 грн., яку відповідач-1 отримав 03.03.2020.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 у справі Справа № 908/581/18).
Згідно зі статтею 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).
Відтак, у даній справі суд встановлює чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права, вимогам ефективності поновлення порушених прав.
Так, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати відповідача-1 повернути позивачу кошти в розмірі 14769,96 грн, інфляційні втрати в сумі 355,63 грн, 3% річних в сумі 501,04 грн та пеню в сумі 2624,60 грн, а також зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 внести до Договорів №989 від 15.12.2003 та №420010350 від 01.01.2019, а також до всіх первинних документів, пов'язаних з виконанням цих Договорів відомості про зміну назви позивача з ТОВ «Ю.С.А» на ТОВ "Гарант Ойл Групп" датою їх складання/підписання, зокрема внести зміни до (зазначених) податкових накладних датою (операційним днем) та часом, коли їх було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про зобов'язання відповідачів вчини певні дії не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту порушеного права, оскільки задовольнивши таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право , позаяк виконання рішення суду в подальшому буде залежати від волі відповідачів на вчинення тих чи інших дій, контроль за виконанням яких не передбачений чинним законодавством щодо примусового виконання рішень.
Вказана вимога, у разі її задоволення не створить для відповідачів будь-яких обов'язків, по відношенню до позивача та фізично не може буде виконана в порядку виконавчого провадження.
Поряд з тим, суд звертає увагу позивача, що формулювання позовної вимоги щодо зобов'язання повернути грошові кошти (3% річних, втрати від інфляції, пеню) є некоректним, позаяк у разі задоволення такої позовної вимоги та набрання законної сили рішенням, виконавчий документ виданий на підставі такого рішення не зможе бути виконаний органом Державної виконавчої служби.
Відтак, позовна вимога заявлена у даній позовній заяві щодо повернення коштів, для реального її виконання органами ДВС та відновлення порушеного права заявника, повинна бути сформульована позивачем з акцентуванням суду саме щодо стягнення відповідної суми з відповідача-1, а не зобов'язання відповідача вчинити дії.
Поряд з тим, стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів вчини певні дії, суд акцентує увагу на тому, що ухвалюючи рішення у справі та формуючи резолютивну частину рішення суд не може прямо зобов'язувати відповідача (відповідачів) на вчинення відповідних дій, позаяк виконання будь-якого рішення здійснюється виконавчою службою, саме на яку, у даному випадку буде покладатись обов'язок з виконання такого рішення, при цьому, у виконавця відсутні будь-які процесуальні інструменти щодо моніторингу (перевірки) як процесу виконання ухвалених рішенням зобов'язання, так і забезпечення повного його виконання.
Відтак, у резолютивній частині рішення судом повинна читко формулюватись вказівка (стягнути, виселити, усунути перешкоди певним шляхом тощо), виконання якої, в подальшому буде залежати від волі (вчинення тих чи інших дій) особи наділеної повноваженнями з виконання судових рішень (ДВС), а не від дій відповідача (відповідачів).
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача та є неналежним способом захисту прав у розумінні частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України та має ознаки неможливості його виконання у разі задоволення позовних вимог.
Отже, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання.
Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення (Анологічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/3693/18).
Судом також враховано, що саме відсутність волі відповідачів на вчинення відповідних дій і стала передумовою звернення з позовом до суду, у звязку з чим вимога про зобов'язання останніх до вчинення вказаних дій, знаходиться в безпосередньому зв'язку з волевиявланням відповідачів до вчинення останніх, та в разі задоволення не зможе бути реалізована за відсутності відповідного волевиявлення відповідачів.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту у формі зобов'язання позивачів на вчинення відповідних дій не підлягає задоволенню, оскільки не призведе до захисту чи поновленню його порушеного права.
Принагідно суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений права на звернення до суду сформулювавши позовні вимоги у спосіб, який надасть можливість забезпечити реальність виконання рішення суду у разі його задоволення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення підписано 21.09.2020.
Суддя А.Ф. Черногуз