Справа № 487/7548/19
Провадження № 2/487/535/20
11.09.2020 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючий суддяНікітін Д.Г.,
при секретаріОцабера М.С.
за участю:
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідачаЧернієнко К.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва,
Позивач звернулась з позовною заявою, в якій просить суд відшкодувати за рахунок державного бюджету, шкоду, завдану незаконним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва а саме витрат, сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичних послуг у розмірі 7000 гривень та 5000 гривень моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Чулуп О.С. ухвалою від 24.10.2017 року у цивільній справі №490/8882/17 відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської місцевої прокуратури №1 та Головного управління Державної казначейської Служби України у Миколаївскій області про відшкодування збитків, майнової та моральної шкоди у розмірі 58638,00 грн. та призначив розгляд справи на 20.02.2018 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.
Судом, було роз'яснено представнику позивача, право замінити неналежного відповідача на належного, а саме про залучення у справу Держави України в особі Міністерства юстиції України.
Судом встановлено, що суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Чулуп О.С. ухвалою від 24.10.2017 року у цивільній справі №490/8882/17 відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської місцевої прокуратури №1 та Головного управління Державної казначейської Служби України у Миколаївскій області про відшкодування збитків, майнової та моральної шкоди у розмірі 58638,00 грн. та призначив розгляд справи на 20.02.2018 року.
Судом, було роз'яснено представнику позивача, право замінити неналежного відповідача на належного, а саме про залучення у справу Держави України в особі Міністерства юстиції України. Своїм правом на заміну відповідача на належного, позивач не скористався.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та, з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Позивач вказує, що витрати за надання юридичних послуг у розмірі 7000 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень має бути компенсована з Державного бюджету на підставі ст. 1166 та ст. 1176 ЦК України з дотриманням ст. 8 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За положенням ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Зважаючи на викладене та в зв'язку з поданням позивачем позовної заяви до Державної казначейської служби України, яка є неналежним відповідачем у даній категорії справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі - 28,82 грн., що були понесені позивачем у справі.
Керуючись ст. ст. 12, 18, 48, 81, 141, 259, 263-264 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Г. Нікітін