Справа № 467/883/20
3/467/343/20
17.09.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Андросової А.В.
особи, якас клала протокол про адміністративне правопорушення,- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, до адміністративної відповідальності притягувався : 12 серпня 2020 року за ч.5 ст. 121 КУпАП до штрафу у розмірі 51,00 грн.; 12 серпня 2020 року за ч.2 ст. 126 КУпАП до штрафу у розмірі 510,00 грн.
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Суд визнав доведеним, що 12 серпеня 2020 року о 06 год. 50 хв. по вул. Шевченка в смт. Арбузинка Миколаївської області ОСОБА_2 керував мопедом марки FORTE FT 200 без реєстраційного номера, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таких висновків суд дійшов, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ураховуючи положення ст. 251 КУпАП щодо доказів та встановивши обставини, які регламентовані ст. 280 цього ж Кодексу, тобто ті, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про його дату час і місце повідомлявся двічі шляхом направлення судових повісток, причин свого неприбуття не вказав, будь - яких заяв чи то клопотань до суду не направляв.
З огляду на, що суд, виходячи з положень ст. 268 КУпАП та беручи до те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (постанова ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 .
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, поліцейський СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Спасенко Д.В.підтвердив обставини, що відображені ним у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та просив притягнути його до адміністративної відповідальності.
Тож, за таких обставин, розглядаючи справу у ракурсі вимог ст. 280 КУпАП, суд, виходив із такого.
Зокрема, відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність же за ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У свою чергу, порядок огляду, тобто, виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Зокрема, згідно п.2 Розділу І вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) ( п.п.6,7 Розділ 1 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків (п.6 Розділу 2 Інструкції)
Тож, суд, дослідивши надані у його розпорядження докази, установив дійсні факт того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а порядок проведення його огляду на такий стан у цілому було дотримано таким чином, аби належність цієї установленої законом процедури і, відповідно, її результатів, не викликала обґрунтованих сумнівів.
Ці висновки суду підтверджуються рядом досліджених судом доказів, як то, даними протоколу про адміністративне правопорушення ОБ №117035 від 12 серпня 2020 року, щодо часу, місця, марки транспортного засобу та безпосередньо самого способу учинення правопорушення.
Відповідність процедури огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння вимогам закону перевірена шляхом перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Так, із відеозапису вбачається безпосередньо не лише сам факт керування ОСОБА_2 мопедом, а проведення його огляду на стан сп'яніння, зокрема, на місці зупинки.
Так, суд установив, що два свідки дійсно були присутні при проведенні огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер».
Зокрема, видно, що ОСОБА_2 погодився пройти огляд на місці зупинки, проте, використовував спеціальний технічний засіб - алкотестер поза правилами його використання, а саме: вдихав повітря замість того, аби видихати його.
В подальшому, із відеозапису слідує, що ОСОБА_2 відмовився від використання алкотестера та погодився пройти огляд в медичному закладі.
Та згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №27 від 12 серпня 2020 року, ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Тож, усі ці докази є належними, так як самі по собі і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у цій справі, щодо події адміністративного правопорушення (часу, місця, способу вчинення, у тому числі й отримання результатів огляду), мотивів, мети і спрямованості умислу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, вказані докази є допустимим, так як сам протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо його змісту і форми, а даних про те, що додані до нього матеріали отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, становлено не було.
Таким чином, шляхом дослідження наданих доказів у сукупності, у тому числі, їх обсягу, установлено, що було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а ОСОБА_2 винний у його вчиненні і підлягає адміністративній відповідальності.
А тому, з огляду на наведене, у ракурсі установлених судом фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Тож, при накладенні адміністративного стягнення на нього суд враховує характер вчиненого правопорушення, зокрема, підвищений ступінь його суспільної небезпеки, особу ОСОБА_2 , який не працює, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а також ступінь його вини, тобто, те, що він діяв умисно і усвідомлював характер свого діяння і його караність, у тому числі відсутність обставин, що виключають адміністративну відповідальність і собою указують на факти неосудності ОСОБА_2 .
Суд, крім цього, ураховував практику Європейського суду з прав людини, зокрема, його рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («OHalloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, яким постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання
автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водночас, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
За такого суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, що буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, у тому числі, ураховуючи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Крім того, у порядку ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день розгляду справи становить 420,40 грн. (.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 - VI).
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 33-35, 130, 221, 247, 251-252, 283-285 КУпАП, суд,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення постанови становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Суддя І.В. Явіца