Справа № 467/838/20
3/467/318/20
09.09.2020 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -
за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від ВАБ № 326155 від 22 травня 2020 року 15 травня 2020 року близько 18 год. 00 хв. по вулиці Привільна, 51 - пров. Тихий, 2 в смт. Костянтинівка ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього ОСОБА_2 , 2006 року народження, який кинув каменем в ОСОБА_3 .
Дії ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою кваліфіковані за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Сам ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про його дату, час і місце повідомлявся шляхом направлення судових повісток на адресу, що вказана у протоколі, причин своєї неявки не повідомив, будь - яких заяв чи то клопотань до суду не направляв.
Зокрема, остання із судових повісток повернулась на адресу суду із відміткою «Адресат відмовився».
Тож це дає суду підстави вважати, що особа знає про це провадження, яке здійснюється Арбузинським районним судом Миколаївської області, ураховуючи ще й те, що протокол містить відмітку про розгляд справи цим судом, у той час, як сам протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на, що суд, виходячи з положень ст. 268 КУпАП та беручи до те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (постанова ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Тому, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення і дослідивши матеріали, що додані до нього, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.
Зокрема, адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ч.1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
А згідно ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно ж до положень ч.4 ст.155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У абз. 2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тим самим, є дійсним факт, що всупереч загальноприйнятим нормам моралі, батьківського обов'язку, а також в порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 18 «Конвенції про права дитини», які зобов'язують батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, дбати та забезпечувати охорону здоров'я, рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також в рівній мірі нести відповідальність за виховання і розвиток дитини, однак порушник у супереч норм ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», якою регламентовано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, тож на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, не виконував покладені на нього обов'язки по догляду за сином.
Зокрема, ці висновки суду підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 326155 від 22 травня 2020 року щодо часу, місця та безпосередньо способу учинення правопорушення, а так само і наслідків, що настали.
Зокрема, протокол у цілому відображає склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, щодо його об'єктивної сторони.
Поведінка дитини, від виховання якої в дусі поваги до прав та свобод інших людей ухилився батько, простежуються із письмових пояснень осіб, очевидців події, як то, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , матері дитини, та ОСОБА_5 .
А така поведінка дитини свідчить про те, що батько дійсно ухиляється від її виховання в дусі поваги до прав і свобод інших людей.
Тож, усі досліджені судом докази, як то протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення осіб, учасників і очевидців події, є належними, так як самі по собі і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у цій справі, щодо події правопорушення (часу, місця і конкретного способу вчинення), мотивів, мети і спрямованості умислу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Сам же протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогами ст. 256 КУпАП щодо його обов'язкових даних і реквізитів і водночас він відображає складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП у відповідності із законом, тобто наявні усі елементи складу інкримінованого у цій ситуації правопорушення, а, відповідно, й обвинувачення висунуте згідно із законом.
Крім того, усі вказані докази є допустимим, так як даних про те, що додані до нього матеріали отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, установлено не було.
Таким чином, шляхом дослідження наданих доказів у сукупності, у тому числі, їх обсягу, установлено, що було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, а ОСОБА_1 винний у його вчиненні і підлягає адміністративній відповідальності.
А тому, з огляду на наведене, у ракурсі установлених судом фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, оскільки він ухилився від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання свого сина в дусі поваги до прав і свобод інших людей.
За такого, суд визнав повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП за обставин, установлених судом.
Проте, суд позбавлений можливості накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення через сплив строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП.
Зокрема, правопорушення було виявлене 15 травня 2020 року, сам протокол складений 22 травня 2020 року, а от направлений до суду 11 серпня 2020 року.
Таким чином, уповноважена особа, направивши до суду протокол у цей день фактично позбавила суд можливості розглянути його із дотриманням строку, установленого ч.2 ст. 38 КУпАП, оскільки необхідний час для належного повідомлення особи про розгляд справи, що з урахуванням часу, необхідного для поштового обігу кореспонденції, не є можливим.
За такого, суд вважає за необхідне, на виконання імперативних вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у справі закрити.
В свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору в ході держави із ОСОБА_1 .
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 38, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п.7 ст.247 цього ж Кодексу у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч.2 ст. 38 указаного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.В. Явіца