21 вересня 2020 року місто Київ
справа № 761/47118/19
провадження № 22-ц/824/11657/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.0, Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Єгорова Олександра Федоровича
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року, постановлену у складі судді Макаренко І.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» м. Києва Лазор Іван Володимирович про скасування запису про право власності та поновлення запису про право власності, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 23 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» м. Києва Лазор І.В. про скасування запису про право власності та поновлення запису про право власності - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 та її представник - адвокат Єгоров О.Ф. подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що позов підписано особою, яка не має права його підписувати, не ґрунтується на законі.
У виданому адвокатом ордері жодних обмежень не визначено, а сумніви суду першої інстанції щодо повноважень адвоката та посилання суду на ч. 7 ст. 177 ЦПК України є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Учасники справи не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Єгорова О.Ф., подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , з залученням третьої особи: Державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Лазор І.В. про скасування запису про право власності та поновлення запису про право власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 23 червня 2020 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що складання та подання позовної заяви, як реалізації повноважень представника, не є тотожнім з правом підписання позовної заяви. Ордер не містить підтвердження права адвоката на підписання позовної заяви замість позивача та інформації, що надані адвокату повноваження не обмежені. Таким чином суд вважав, що до заяви не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують повноваження представника на право підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1 ст.58 ЦПК України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).
Частиною 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч.ч.1,2 ст.64 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон) ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч.4 ст.26 Закону).
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає.
Виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).
Відповідно до п.12.8 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, ордер містить наступні реквізити, зокрема, обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Отже, за відсутності запису в ордері щодо обмежень адвоката підписувати документи, підстав вважати, що у адвоката такі повноваження відсутні, немає.
Як свідчать матеріали справи позовну заяви підписано представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Єгоровим О.Ф., який діє на підставі ордеру (засвідчена копія ордеру додана до позовної заяви), в якому інформація щодо обмеження повноважень адвоката, зокрема, на подання позовної заяви та підпису, відсутня.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що адвокат Єгоров О.Ф., представляючи інтереси ОСОБА_1 не мав повноважень на ведення справи, а відтак не мав права на підписання позовної заяви.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред'явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції підстав для повернення позовної заяви не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Єгорова Олександра Федоровича - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 23 червня 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус