21 вересня 2020 року місто Київ
справа № 370/2138/19
провадження №22-ц/824/6767/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Мазка Н.Б.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2019 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 28 серпня 2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг У ПриватБанку. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не надав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 червня 2019 року становить 47771 грн.89 коп., з яких: 21575 грн.67 коп. - заборгованість за тілом кредиту: 1252 грн.71 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11483 грн45 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 709 грн.02 коп. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2251 грн.04 коп. - штраф ( процентна складова).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить підпис відповідача у заяві позичальника. Кредитний договір повністю відповідає вимогам ч.2 ст.208, ч.1 ст.207 ЦК України щодо письмової форми правочину. Спірний кредитний договір є публічним договором, умови якого відповідно до ч.2 ст.633 ЦК України є однаковими для всіх споживачів аналогічних банківських послуг, що надаються банком. Доказів оскарження відповідачем укладеного договору матеріали справи не містять. Відповідач же після отримання картки «Універсальна» здійснив дії щодо проведення активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.
На думку апелянта, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 7 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правила надання банківських послуг як такі, що не містять підпису позичальника, не є складовою укладеного сторонами 28 серпня 2015 року кредитного договору. Відсутність в анкеті - заяві позичальника, яка підписана відповідачем, умов щодо розміру та порядку нарахування процентів, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, не дають підстав уважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення нарахованої банком пені та штрафів. Крім того, відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Але оскільки позивачем не надано відомостей щодо строку дії банківської карти, збільшення суми кредиту, підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту немає.
З такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені одовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст.549 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за прострочена зобов'язання, пеню нараховану за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи нараховані відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 серпня 2015 року, посилався на Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт.
Проте наявні у матеріалах справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, які передбачали сплату пені та штрафів не містять підпису ОСОБА_1 , а отже позивачем не доведено, що відповідачка, підписуючи анкету - заяву, погодилася на приєднання до Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідачка розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами 28 серпня 2015 року кредитного договору.
Крім того, анкета-заява позичальника від 28 серпня 2015 року також не містить інформації щодо визначених розмірів неустойки (пені, штрафів), а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність позичальника за порушення термінів виконання договірних зобов'язань у вигляді неустойки (пені, штрафів).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафів є правильним.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 28 серпня 2015 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з умовами договору, суд відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети - заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи анкету-заяву, банком не надано.
Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Враховуючи, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису відповідачки ОСОБА_1 , тоді як у вказаному витягу міститься чотири різних видів тарифів, що встановлені для різних видів карт, зазначений витяг не може вважатися доказом на підтвердження умов кредитування. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви також не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів, на їх правильність не впливають.
Разом з тим, апеляційний суд в складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутності відповідача, який доводи позовних вимог не спростував, участі у змагальному процесі не брав. Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та не надав жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Саме до таких висновків дійшов суд першої інстанції, але відмовив у задоволенні вимог в цій частині лише з підстав не надання позивачем відомостей щодо строку дії банківської картки, збільшення суми кредиту. Такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам . Факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується як заявою ОСОБА_1 , підписаною нею особисто ( а.с.8), так і розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково погашав кредит (а.с.5-7).
Разом з тим, наданий позивачем до позовної заяви розрахунок не можливо покласти в основу рішення про стягнення заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що до суми заборгованості за тілом кредиту банком включені нараховані відсотки, які погашалися за рахунок кредитних коштів.
Так, зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21575 грн.67 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 11252 рн.71 коп., а всього 32828 грн.38 коп.
Однак як убачається з наданого розрахунку, заявлена до стягнення сума тіла кредиту фактично не підтверджена. Визначаючи суму заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, 22 листопада 2017 року позичальник повністю погасив наявну у нього заборгованість за наданим кредитом та сплатив 24999 грн.42 коп. В цей же день ОСОБА_1 витратила кредитних коштів на суму 12883 грн.33 коп. і з 23 листопада 2017 року саме така сума рахується як заборгованість позичальника.
За період з 23 листопада 2017 року по 13 червня 2019 року відповідачем було отримано кредитних коштів на загальну суму 27062 грн.90 коп., сплачено відповідачем у цей період коштів на погашення кредиту на загальну суму 12766 грн.68 коп. Отже, розмір заборгованості за наданим кредитом становить 14296 грн.22 коп. (27062 грн.90 коп. - 12766 грн.68 коп.).
Таким чином, оскільки відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14296 грн.22 коп., тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Враховуючи викладене та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14296 грн.22 коп. за кредитним договором № б/н від 28 серпня 2015 року, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню у вказаній частині на підставі ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 29,93% від суми сплаченого судового збору. Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 1921 грн., при поданні апеляційної скарги - 2881 рн.50 коп., то сума судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 4802 грн.50 коп. х 29,93% = 1437 грн.39 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № НОМЕР_2 ) суму заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2015 року за тілом кредиту в розмірі 14296 грн.22 коп. та судовий збір в розмірі 1437 грн.39 коп..
В іншій частині заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус