іменем України
17 вересня 2020 року справа 280/981/20
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання направити до Пенсійного фонду Росії формуляр для відшкодування частини пенсії в період роботи в районі Крайньої Півночі
ОСОБА_1 10.02.2020 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому вказує, що 09.11.2015 звернулась із заявою про проведення попередньої перевірки документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненні 50 років з урахуванням роботи в районах Крайньої Півночі. Письмовою відповіддю №6557/02-11 від 12.11.2015 відповідач повідомив, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі складає 13 років 1 місяць 8 днів при необхідних 15 роках та порекомендував звернутись за призначенням пенсії за віком на загальних умовах після досягнення 58 років 6 місяців.
З заявою про призначення пенсії на пільгових умовах вона зверталась 16.03.2017, однак листом №1886/03 від 24.03.2017 отримала аналогічну відмову.
Пенсія за віком призначена на загальних підставах 25.07.2018 по досягненні 58 років 6 місяців.
Після призначення пенсії вона зверталась з заявами про призначення пенсії відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 15.01.1993 «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення». Листами №6/М-11 від 30.08.2019 та №2153/М-18/КУ від 16.09.2019 в задоволенні заяв відмовлено в зв'язку з відсутністю необхідного 15-річного стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
При розрахунку стажу роботи в районах Крайньої Півночі не враховано, що вона звільнилась в зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення 14 років та стаж в такому випадку продовжується до виходу на роботу.
ОСОБА_1 просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 15.01.1993 «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення», в частині не направлення до Пенсійного фонду Російської Федерації формуляру для призначення пенсії;
- зобов'язати направити до Пенсійного фонду Російської Федерації формуляр для відшкодування частини пенсії в період роботи в районах Крайньої Півночі (ас1,34).
Відповідач проти позову заперечував, вказавши, що формуляр про обчислення і виплату пенсії складається до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України. Позивачці 25.07.2018 призначена пенсія за віком. При призначенні пенсії враховані періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 16.09.1982 по 30.06.1984, з 02.08.1984 по 03.08.1987, з 29.09.1987 по 09.01.1992 згідно трудових договорів із розрахунку один рік за півтора року (ас40).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в задоволенні позову відмовлено. Суд погодився з доводами ГУ ПФУ в Запорізькій області, що формуляр про обчислення і виплату пенсії складається тільки до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України (ас59).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що при зверненні позивачки 09.11.2015, пенсійні органи не надали допомогу у правильному оформлені заяви стосовно переведення пенсії з Росії. Також безпідставно не врахований період з 10.01.1992 по 10.02.1995, коли позивачка здійснювала догляд за дитиною до досягнення 14 років (ас66).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди від 15.01.1993 між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення», громадяни, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком: чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Тимчасової Угоди від 15.01.1993, при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії в тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Тимчасової Угоди від 15.01.1993, відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 5 Тимчасової Угоди від 15.01.1993, при переселенні особи, якій була призначена пенсія у відповідності з частиною 3 статті 14 Закону РРФСР «Про державні пенсії в РРФСР», з території Російської Федерації на територію України виплата цієї пенсії продовжується за новим місцем проживання компетентними органами Російської Федерації до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 1 Угоди між Пенсійним фондом України та Пенсійним фондом Російської Федерації від 30.07.1996 «Про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 15.01.1993 «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення», відповідно до статті 3 Тимчасової угоди, Пенсійний фонд Російської Федерації переводить Пенсійному фонду України для виплати пенсіонерові частину його пенсії, що відповідає тривалості трудового стажу, виробленого починаючи з 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Переведення цієї частини пенсії здійснюється Пенсійним фондом Російської Федерації до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 2 Угоди від 30.07.1996, відповідно до статті 5 Тимчасової угоди, громадянам, яким на території Російської Федерації було призначено пенсію відповідно до частини 3 статті 14 Закону РРФСР «Про державні пенсії в РРФСР» і які переселились з території Російської Федерації на територію України, пенсія переводиться Пенсійним фондом Російської Федерації і виплачується Пенсійним фондом України до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 6 Угоди від 30.07.1996, заява громадянина про переведення частини пенсії відповідно до статті 1 цієї Угоди і документи, які підтверджують його постійне проживання на території України, подаються до органу соціального захисту населення за місцем постійного проживання на території України, який в триденний термін заповнює формуляр про обчислення та виплату частини пенсії в трьох примірниках і надсилає їх до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України в триденний строк надсилає один примірник формуляра Пенсійному фонду Російської Федерації, а другий примірник Міністерству соціального захисту населення Російської Федерації. Обчислення частини пенсії здійснюється Міністерством соціального захисту населення Російської Федерації за нормами законодавства Російської Федерації. Міністерство соціального захисту населення Російської Федерації організовує роботу щодо подання до Пенсійного фонду Російської Федерації доручення на виплату пенсії і довідку по пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4 Порядку переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 15.01.1993 «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення», затвердженого Постановою Правління ПФУ №10-3 від 08.08.1996, відповідно до статті 6 Угоди від 30.07.1996, особи, які мають право на пенсію відповідно до Тимчасової угоди від 15.01.1993 і працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991, подають заяву про переведення частини пенсії і документи, що підтверджують постійне місце проживання на території України, до управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також в містах та районах за місцем постійного проживання.
Відповідно до пункту 4 Порядку №10-3 від 08.08.1996, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також в містах та районах в триденний строк після отримання документів, вказаних в пункті 4 цього Порядку, заповнює формуляр про обчислення та виплату частини пенсії в трьох примірниках і надсилає їх до регіональних управлінь Пенсійного фонду. Регіональні управління Пенсійного фонду не пізніше наступного робочого дня після надходження формулярів направляють їх до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 11 Порядку №10-3 від 08.08.1996, Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України після надходження від регіональних управлінь Пенсійного фонду формуляра на обчислення та виплату частини пенсії реєструє його в журналі реєстрації формулярів на обчислення та виплату частини пенсії і в триденний строк надсилає два примірники формуляра до Пенсійного фонду Російської Федерації, а третій примірник зберігає для контролю.
Проаналізувавши перелічені норми, окружний суд дійшов правильного висновку, що формуляр про обчислення і виплату частини пенсії складається коли особа, пенсія якій за роботу в районах Крайньої Півночі призначена пенсійними органами Росії, переселилась на територію України. Такий формуляр складається і направляється до Пенсійного фонду Російської Федерації тільки до виникнення права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
Оскільки пенсійними органами Росії пенсія ОСОБА_1 не призначалась та їй 25.07.2018 призначена пенсія за віком відповідно до законодавства України, суд першої інстанції обгрунтовано визнав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо ненаправлення до Пенсійного фонду Російської Федерації формуляру для призначення пенсії та зобов'язання направити формуляр для відшкодування частини пенсії в період роботи в районах Крайньої Півночі.
Доводи апеляційної скарги що пенсійні органи не надали допомогу у правильному оформлені заяви стосовно переведення пенсії з Росії та не врахували період догляду за дитиною до досягнення 14 років, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Як зазначалось вище, для направлення формуляру до Пенсійного фонду Російської Федерації відсутні інші обов'язкові умови: призначення пенсії Пенсійним фондом Російської Федерації, переселення на територію України, відсутність права на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 17.09.2020 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко