13 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4724/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року в адміністративній справі №160/4724/20 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області
про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Варданян А.Т. про арешт майна боржника 12.12.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позивачем надано до суду заяву на усунення недоліків, в якій зазначено, що всі недоліки передбачені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року викладені в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52600, Дніпропетровська область, смт. Васильківска, вул. Спортивна, 16) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху повторно та надано строк для усунення недоліків, зокрема, надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52600, Дніпропетровська область, смт. Васильківска, вул. Спортивна, 16) про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно якої апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заявлений позов позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції послався на те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Проте, доходячи наведеного висновку, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.
Так, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, заявлений позов підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В свою чергу, якщо таку заяву не буде подано позивачем в зазначений судом строк або вказані останнім підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Також, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Згідно матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року заявлений позов залишено без руху повторно, саме для надання заяви про поновлення строків звернення до суду та надання доказів, на підтвердження зазначеного позивачем факту у позовній заяві, відповідно до ч.1 ст.123, ч. 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано до суду першої інстанції у строк встановлений судом заяву про поноволення строку для звернення до суду та надано докази на підтвердження зазначеного факту у позовній заяві, а саме інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно № 17975675 (а.с.32-33).
Вдповідно до якої позивач вказую, що до 16 квітня 2020 року позивач не знав про існування арешту накладеного на його майно постановою головного державного виконаця Василівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Вварданян Артема Тигровича від 12 грудня 2016 року.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для повернення заявленого позову згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів наголошує, що за наведеними вимогами КАС України не подання позивачем у строк, встановлений ст. 123 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є окремою підставою для повернення позову згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про повернення заявленого позову постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 в адміністративній справі №160/4724/20 -скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов