17 вересня 2020 р.Справа № 440/1183/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Удовіченка С.О., м. Полтава) від 14.05.2020 року (повний текст рішення складено 14.05.2020 р.) по справі №440/1183/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Яценко) до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ФОП ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ4933/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ4933/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2019.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального, процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування зазначив, що проведеним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП. Звертав увагу, що передбачені ч. 3 ст. 265 КЗпП штрафи є фінансовими санкціями, у зв'язку з чим не можуть бути ототожнені із адміністративною відповідальністю, встановленою ч. 3 ст. 41 КУпАП.
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що притягнення Управлінням Держпраці у Полтавській області оскаржуваною постановою позивача до відповідальності на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП фактично є повторним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 13.11.2019 позивача вже визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 09.10.2019 № 218П призначено проведення заходу державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у діяльності ФОП ОСОБА_3 .
16.10.2019 інспекторами праці Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За результатами проведеного заходу фахівцями Управління Держпраці складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ4933/157/АВ від 16.01.2019, яким зафіксовано допуск особи до роботи без належного оформлення трудових відносин.
Крім того, відповідачем видано припис про усунення виявлених порушень № ПЛ4933/157/АВ/П від 16.10.2019.
В подальшому начальником Управління Держпраці у Полтавській області 13.11.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4933/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 125190 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Не погодившись із зазначеною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V.
Статтею 1 Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.
Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно п. 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема:
- звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
- звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
- рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;
- рішення суду;
- повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
- інформація Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
- інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
- доручення Прем'єр-міністра України;
- звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- запит народного депутата;
- невиконання вимог припису.
Наведений перелік підстав є вичерпним.
Із матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідачем, що підставою призначення інспекційного відвідування позивача у даному випадку зазначено "Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81 1947 року".
Отже, колегія суддів зазначає, що наказ начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 09.10.2019 № 218П про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 видано за відсутності підстав, визначених чинним законодавством.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком № 509 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
У ході судового розгляду встановлено, що підставою притягнення позивача до відповідальності стало встановлення допущення до роботи особи без належного оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Так, згідно ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачають відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
При цьому, штраф, визначений ч. 2 ст. 265 КЗпП України, є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Слід звернути увагу, що ст. 265 КЗпП, ст. 41 КУпАП викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII.
Зазначений закон передбачав введення ст. 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
У той час як ст. 41 КУпАП мала на меті, зокрема запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 сформовано висновок, що ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Отже, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 в справі № 806/2143/18.
Так, судовим розглядом встановлено, що постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 13.11.2019 у справі № 538/1773/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн.
При цьому, позивачем визначений судовим рішенням штраф сплачений у повному обсязі.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення.
За таких обставин колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_3 вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 13.11.2019 справа № 538/1773/19, що набрала законної сили, з огляду на що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення постановою Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ4933/157/АВ/П/ПТ/ТД-ДФ від 13.11.2019 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Крім того, колегія суддів звертаю увагу, що Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX, зокрема, внесено зміни до ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Таким чином, на теперішній час у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) вперше, в тому числі фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження, чим пом'якшено відповідальність особи.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до ФОП ОСОБА_3 , яка є платником єдиного податку 2 групи відповідно до Витягу № 1816173400088 з реєстру платників єдиного податку за вперше вчинене правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) має бути застосовано попередження.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що Управлінням Держпраці у Полтавській області не доведено правомірності прийняття постанови, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року по справі № 440/1183/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року