21 вересня 2020 р. Справа № 520/4431/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, по справі № 520/4431/2020
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо не врахування при обчисленні з 01 січня 2018 року грошового забезпечення для перерахунку пенсії на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 1 січня 2020 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року та на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позову з посиланням на ст.ст.9, 15, 63 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, від 30.08.2017 року № 704, від 21.02.2018 № 103 зазначив, що відповідачем за наслідками розгляду його заяви від 04.12.2019 року не враховано положення вказаних норм права та, як наслідок протиправно відмовлено у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідок про грошове забезпечення для перерахунку його пенсії з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 1 січня 2020 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року та на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, визначені у примітках до додатків до постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/4431/2020 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольно частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування при обчисленні з 01 січня 2018 року грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/4431/2020, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що суд першої інстанції надав не вірну правову оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим неправильно застосував положення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 та помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Харківським обласним військовим комісаріатом складено та направлено для перерахунку пенсії з 01.01.2018 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з наступними складовими: посадовий оклад - 5920,00 грн; оклад за військовим званням - 1480,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 3700,00 грн; всього - 11100,00 грн.
Не погоджуючись із такими показниками, 04.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2018 та з 01.01.2019 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року та на 01 січня 2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Листом № ФХ-118556/4023/всз від 20.12.2019 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про те, що відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію до Міністерства оборони України.
Так, на підставі списків Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" Харківським обласним військовим комісаріатом у 2018 році було проведено перерахунок грошового забезпечення колишніх військовослужбовців для обчислення їм пенсій та складено довідки про розмір грошового забезпечення у відповідності до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та у відповідності до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а також додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" в редакції на час проведення перерахунку грошового забезпечення. Списків осіб, у тому числі і щодо позивача, пенсії яких підлягають перерахунку станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку грошового забезпечення з посиланням на відповідний нормативний документ, що є підставою для перерахунку пенсій, ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, а тому відсутні підстави для складення позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо неврахування при обчисленні з 01 січня 2018 року грошового забезпечення для перерахунку пенсії на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та зобов'язання оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 1 січня 2020 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року та на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови позивачу у видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2018, виходячи при розрахунку з 50% мінімальної заробітної плати, та наявності обов'язку у відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії позивача за спірний період.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку грошового забезпечення з посиланням на відповідний нормативний документ, що є підставою для перерахунку пенсій, не надходили до Харківського обласного військового комісаріату. Також, за висновком суду відсутні докази протиправного обчислення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, а не з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2019 та 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення згаданих вище осіб входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМ України № 704), в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова КМ України № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності постановою КМ України № 704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.".
З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з постановою КМ України № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Посилання позивача на ті обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови КМ України № 704 залишено у первинній редакції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, на думку суду, Примітка застосовується безпосередньо для супроводу та зв'язку з нормою.
Пунктом 4 постанови КМ України № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п.4 постанови КМ України №704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови КМ України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, колегія суддів не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Колегією суддів враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: «01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про безпідставність позовних вимог про неврахування при обчисленні з 01 січня 2018 року грошового забезпечення для перерахунку пенсії на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та які були викладені у додатках 1, 12, 13, 14 Постанови КМ України, які переглядаються в межах цієї апеляційної скарги, через що вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/4431/2020 в частині задоволення позову прийнято при неповному з'ясуванні обставин у справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у вказаній частині з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених першим відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/4431/2020 в частині задоволення позову - скасувати
Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 291, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій