03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 219/14581/19
провадження № 61-12169 ск 20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про припинення обтяження, внесеного на підставі договору застави,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонногосуду Донецької області з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення обтяження, внесеного на підставі договору застави.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: припинено обтяження, яке зареєстроване на підставі договору застави № GOAWAN70180059 від 19 листопада 2007 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , про заборону відчужувати транспортний засіб «DAEWOO NEXIA-NS28», номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (обтяжувач - АТ КБ «ПриватБанк»; боржник - ОСОБА_1 , розмір основного зобов'язання - 81 706,06 грн.;строк виконання зобов'язання - 22 січня 2024 року; термін дії - 22 січня 2024 року; дата та час реєстрації - 22 січня 2019 року 17:28:25; реєстратор - Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», реєстраційний номер 17267276); вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження, реєстраційний номер 17267276, від 22 січня 2019 року, реєстратор - Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи»; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
Постановою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року залишено без змін.
10 серпня 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л., надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року.
У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л., просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову у даній справі є припинення обтяження відносно транспортного засобу «DAEWOO NEXIA-NS28», 2007 року випуску, легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , яке зареєстроване на підставі договору застави від 19 листопада 2007 року № GOAWAN70180059 (обтяжувач - АТ КБ «ПриватБанк»; боржник - ОСОБА_1 , розмір основного зобов'язання - 81 706,06 грн).
Вивчивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд урахував предмет і підстави позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу вимог закону та своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною згідно пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Разом із цим, у касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л., зазначає, що дана скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики.
Наведені заявником аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно її суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9518/12, у постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про припинення обтяження, внесеного на підставі договору застави.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Ігнатенко
В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов