Провадження № 33/803/1143/20 Справа № 199/3575/20 Суддя у 1-й інстанції - Воробйов В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І.
18 вересня 2020 року м. Дніпро
18 вересня 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., за участю ОСОБА_1 та його захисника Шахназаряна М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, клопотання захисника Шахназаряна Мгера Ашотовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою суду від 01 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 гривень 40 копійок судового збору.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Шахназарян М.А. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити. Разом з апеляційною скаргою, заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову судді першої інстанції щодо ОСОБА_1 постановлено 01 липня 2020 року.
Порушуючи в апеляційній скарзі питання про поновлення строку, захисник Шахназарян М.А. зазначає, що вказану постанову суду ОСОБА_1 отримав лише 31.08.2020 року, в судовому засіданні участі не приймав та повісток про час та місце розгляду його справи не отримував. Вперше ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 31.08.2020 року.
Крім того, захисник вказує, що оскільки договір про надання правової допомоги між ним та ОСОБА_1 було укладено 03.09.2020 року, то строк подачі апеляційної скарги необхідно рахувати з моменту отримання захисником постанови суду, тобто з 03.09.2020 року.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Шахназаряна М.А., які просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали провадження приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Правила ст. 294 КУпАП слід розглядати, як конкретні аспекти права на доступ до суду.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що справа розглянута 01 липня 2020 року.
Також, з матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що щодо нього існує справа про адміністративне правопорушення, також був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а отже мав об'єктивну можливість дізнатися результат судового розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно себе, тож мав об'єктивну можливість дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду та у визначений ст. 294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення.
Доводи клопотання захисника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження через те, що копію оскаржуваної постанови отримано лише 31 серпня 2020 року, є необґрунтованими, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні перешкоди для звернення до суду для ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії судового рішення в межах строку на апеляційне оскарження.
Крім того, в матеріалах справи наявні належні виклики в судове засідання ОСОБА_1 на 17 червня 2020 року, 24 червня 2020 року та 01 липня 2020 року, що спростовує доводи апеляції про його неналежне сповіщення про дату та час розгляду справи(а.п. 7,9,10).
Посилання захисника на те, що оскільки договір про надання правової допомоги між ним та ОСОБА_1 було укладено 03.09.2020 року, то строк подачі апеляційної скарги необхідно рахувати з моменту отримання захисником постанови суду, тобто з 03.09.2020 року, є безпідставними, оскільки сам факт укладення договору про надання правової допомоги поза межами строку апеляційного оскарження не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Дана позиція суду повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі "Пономарев проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, до ЄДРСР оскаржувана постанова надіслана судом першої інстанції 02 липня 2020 року та оприлюднена 06 липня 2020 року, а тому не можна вважати, що ОСОБА_1 не мав доступу до інформації щодо ухвалення відносно нього постанови суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Таким, чином не можна погодитися з тим, що ОСОБА_1 чи його захисник мали які-небудь перешкоди для звернення з апеляційної скаргою у строки, передбачені законом.
Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку, передбаченого законом на оскарження в клопотанні не наведено та при апеляційному розгляді не надано.
Якщо апеляційна скарги подана особою після закінчення строків на апеляційне оскарження, суддя може визнати поважними причини пропуску вказаного строку, однак будь-які поважні причини не були наведені ОСОБА_1 та його захисником в судовому засіданні.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 вже було повернуто його апеляційну скаргу на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року, як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження(а.с. 36).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Враховуючи, що апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 01 липня 2020 року було подано захисником 04 вересня 2020 року, тобто після закінчення 10-денного строку апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, визнати доводи пропуску строку поважними не уявляється можливим, у зв'язку з чим, апеляційна скарга та клопотання підлягає безумовному поверненню особі, яка її подала, як таку, яка подана після закінчення строків апеляційного оскарження.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Клопотання захисника Шахназаряна Мгера Ашотовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Шахназаряна Мгера Ашотовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І. Калініч.