Провадження № 11-кп/803/2735/20 Справа № 212/5444/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого механіком в ПП “Автоклімат”, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040230000888,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 16.05.2019 року, приблизно о 07.40 годин (точний час слідством встановлено не було), в світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем “Daewoo Lanos”, реєстраційний номер “ НОМЕР_1 ”, рухався зі швидкістю близько 50 км/год. по вул. Миколи Світальського у м. Кривий Ріг зі сторони бульвару Маршала Василевського у напрямку м-на Індустріальний.
У ході руху, водій ОСОБА_6 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, виявивши у нерухомому положенні автобус “Богдан”, який зупинився перед цим пішохідним переходом, ігноруючи вимоги п. 14.6 (в) ПДР України (обгін заборонений ближче, ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом), не зменшуючи швидкість автомобіля, розпочав здійснювати маневр обгону вказаного автобусу з подальшим виїздом лівою частиною керованого автомобіля на смугу зустрічного руху.
Наблизившись до пішохідного переходу, водій ОСОБА_6 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_11 , яка переходила проїжджу частину зазначеної автодороги по пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку його руху, не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, в результаті чого на пішохідному переході на проїзній частині дороги біля е/о № 245 на вул. Миколи Світальського в м. Кривому Розі, скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля «Daewoo Lanos» на пішохода ОСОБА_11 .
Своїми діями водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 14.6 (в) та 18.4 Правил дорожнього руху України.
Порушення п. 18.4 Правил Дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходиться у причинному зв'язку з характером настання дорожньо-транспортної події.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, тулубу, кінцівок, що явилась причиною смерті знаходяться в причинному зв'язку з її настанням і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб.
Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:30 годині у КЗ “Криворізька міська клінічна лікарня №2” ДОР” від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка ускладнилась розвитком шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Дані злочинні дії ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, та за даним законом призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні не обирався.
Знято арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.05.2019 року на автомобіль “Daewoo Lanos”, реєстраційний номер “ НОМЕР_1 ”, який належить ОСОБА_6 .
Цивільний позов по справі задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_12 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 267 (двісті шістдесят сім тисяч) гривень; витрат пов'язаних із наданням правової допомоги - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень; стягнуто зі страхової компанії “Страхова компанія “Євроінс Україна” на користь потерпілої ОСОБА_12 32012 (тридцять дві тисячі дванадцять) гривень у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Докази про обставини вчинення кримінального правопорушення не досліджувались, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Обвинувачений не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Посилається на те, що повністю визнавав себе винним за всіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, у вчиненому щиро розкаюється та шкодує. На стадії досудового слідства він давав правдиві свідчення, активно сприяв розкриттю злочину, надавав допомогу органам правосуддя у встановленні всіх фактичних обставин, негативно оцінює скоєний злочин, щиро співчуває потерпілим. Злочин, скоєний ним відноситься до категорії злочинів скоєних з необережності та обставини, обтяжуючі його покарання відсутні.
Вказує, що він має постійне місце роботи та проживання, де характеризується задовільно. Наразі мешкає зі своєю рідною бабусею ОСОБА_13 , за якою здійснює догляд та надає допомогу по веденню господарства та обробітку присадибної ділянки в зв'язку з її похилим віком.
Вважає, що судом не враховано, що на досудовому слідстві надавав та на цей час надає потерпілим матеріальну допомогу та відшкодовує матеріальну і моральну шкоду. На теперішній час відшкодована шкода потерпілим у розмірі 34000 грн. В подальшому буде допомагати потерпілим, однак якщо буде позбавлений волі, то буде позбавлений і можливості відшкодовувати завдану шкоду.
Прокурор просить вирок змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. У мотивувальній частині вироку виключити пом'якшуючу покарання обвинуваченого обставину - “активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення”. В іншій частині вирок залишити без змін.
Посилається на те, що в обвинувальному акті та у дебатах сторона обвинувачення цю обставину не зазначала та судом матеріали досудового розслідування не досліджувались.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та їх представник - адвокат ОСОБА_15 про дату час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Даних про поважність неявки потерпілих в судове засідання до апеляційного суду не надходило. Враховуючи думки інших учасників провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляцію за відсутності не з'явившихся осіб, відповідно до вимог вказаної норми процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, просили їх задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора - заперечували.
Прокурор підтримав вимоги своєї скарги, проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого - заперечував.
Представник потерпілих підтримав думку прокурора, просив задовольнити апеляційну скаргу сторони обвинувачення, апеляційні вимоги обвинуваченого вважав необхідно залишити без задоволення.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не можуть підлягати задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах поданих апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильності кваліфікації дій та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, апеляційним судом не перевіряються, оскільки не були оскаржені учасниками судового розгляду.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність призначення йому покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами статей 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Виходячи із вимог ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.
Як убачається з вироку, при обранні виду та міри покарання, суд враховував обставини при яких скоєно злочин, його тяжкість, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких, вчинених з необережності, ступінь негативних наслідків, які настали в результаті вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, працевлаштований.
Судом враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого - повне визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди.
Також судом взято до уваги висновок органу пробації, згідно якого виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Згідно практики рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. ст. 65 - 67 КК України, а призначене судом покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 , та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Із роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов'язанні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше).
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про призначення йому занадто суворого покарання та необхідності призначення покарання з врахуванням вимог ст. 75 КК України, є необґрунтованими. Дані, на які посилається ОСОБА_6 , були оцінені судом в сукупності з іншими обставинами по справі.
Доводи прокурора про необхідність виключення активного сприяння обвинуваченим розкриттю злочину в якості обставини, що пом'якшує покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину.
Право визнавати ту чи іншу обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно вимог ст. 66 КК України, належить суду.
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про необхідність виключення з обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 - активне сприяння розкриттю злочину, тобто погіршення становища обвинуваченого. В той же час, прокурор просить вирок змінити, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Таким чином, сукупність досліджених даних привели колегію суддів до висновку про безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах обвинуваченого та прокурора, тому підстав для для зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.
Порушення процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4