Провадження № 11-кп/803/2198/20 Справа № 190/491/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відбуває покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2018 року за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
встановила:
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні сумісного подання Державної установи “П'ятихатська виправна колонія № 122” та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_6 .
Рішення суду обґрунтовано тим, що поведінка засудженого ОСОБА_6 свідчить про відсутність позитивної динаміки у його поведінці, засуджений хоч і підпадає під дію ст. 81 КК України, оскільки відбув 2/3 строку покарання, однак при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення основним та вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Як видно з характеристики засудженого сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, готовності до самокерованої, правослухняної поведінки в умовах обмеженої ізоляції та нагляду не виказує.
Також судом зазначено, що засуджений ОСОБА_6 є особою неодноразово судимою, будучи раніше засудженим позитивних висновків для себе не зробив, а отже до цього вже демонстрував своє небажання ставати на шлях виправлення, що виразилося у вчиненні нового злочину.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що поведінка засудженого ОСОБА_6 під час відбування покарання є зразковою та свідчить про його повне виправлення.
Засуджений не погодився з даним рішенням суду. В апеляційний скарзі просить ухвалу скасувати, застосувати до нього положення ст. 81 КК України та звільнити умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Посилається на те, що він щиросердно розкаюється в скоєному, характеризується позитивно, працевлаштований робітником у виробничу секцію, гурток із різьблення по дереву, до роботи відноситься добре, дотримується норм, які визначають порядок відбування покарання, приймає участь у виховних заходах, має два заохочення, стягнень не має, приймає активну участь в житті та діяльності відділення та установи в цілому.
Під час апеляційного розгляду засуджений підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог засудженого. Вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вона не може підлягати задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та технічного запису судового засідання, суд дослідивши всі обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання.
Так, ОСОБА_6 засуджено вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2018 року за ч.2 ст. 309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Початок строку відбування покарання - 27 лютого 2018 року.
Кінець строку відбування покарання - 27 квітня 2021 року.
За час перебування в СІЗО м. Дніпропетровська ОСОБА_6 характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
До П'ятихатської виправної колонії № 122 прибув 16 червня 2018 року.
На виробництві установи не працевлаштований відповідно до вимог ст. 118 КВК України.
Працевлаштований робітником у виробничу секцію, гурток із різблення по дереву, даний вид робіт в установі не оплачується. До роботи ставиться добре, проявляє розумну ініціативу.
Характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання.
Має два заохочення у вигляді подяк за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку у 2019 та 2020 роках. Стягнень не має.
Підтримує рівні відносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику в свою адресу, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом.
Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програми диференційованого вихованого впливу.
Підтримує зв'язки з родичами шляхом листування, отримує посилки.
За висновком комісії установи від 21.03.2019року засудженому відмовлено у переведенні до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, згідно ст. 101 КВК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
13.11.2019 року рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 відмовлено у застосуванні до нього вимог ст. 82 КК України.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року відмовлено в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово засуджений, у тому числі і до реальної міри покарання, колегія суддів погоджується з тим, що поведінка засудженого ОСОБА_6 зазнає позитивних змін, однак на даний час підстави стверджувати, що останній дійсно став на шлях виправлення та довів даний факт - відсутні. Тому, подання установи та спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_6 на даний час не довів, що дійсно став на шлях виправлення. Для цього останньому потрібен більш тривалий час.
Вказані висновки суду першої інстанції об'єктивно підтверджуються відомостями, що є наявними в особовій справі засудженого, а тому не можуть спростовуються апеляційними доводами засудженого, які містять лише його суб'єктивні твердження щодо можливості застосування до нього норм ст. 81 КК України, а також щодо його незгоди з оскаржуваною ухвалою.
Порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4