Провадження № 11-кп/803/2940/20 Справа № 213/3606/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 вересня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №12019040740000653 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на час розгляду провадження в суді по 17 жовтня 2020 року включно, та визначено розмір застави у сумі 80 000 гривень та покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: щодо можливості скоєння інших злочинів, переховуватися від суду на даний час не відпали, так як останній раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, є особою, схильною до агресії, не одружений, не працює, дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, а також останній обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів за попередньою змовою з іншою особою, які відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами, які він вчинив в період випробувального терміну, встановленого вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року. Тому суд прийшов до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі та в доповненні до неї обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що він є інвалідом 2 групи, хворіє на гепатит С, епілепсію, ВІЛ, а також є мати та неповнолітній брат, цивільна дружина, і син, що свідчить на наявність міцних соціальних зв'язків.
Крім того, обвинувачений не вчиняв кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються, а є лише свідком вчинення даних злочинів, які скоєні ОСОБА_10 , а також вказує на те, що він незаконно перебуває під вартою вже 1 рік 1 місяць
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, посилався на її безпідставність, а ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України: - вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів справи, в провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040740000653 за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 19.08.2020 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним. Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлено, що воно є доцільним, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, які відносяться до нетяжкого та тяжкого злочинів. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, а також буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, а також останній вчинив інкриміновані йому злочини в період випробувального терміну, встановленого вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що недоведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені вище ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами.
Будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не вчиняв кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються, а є лише свідком вчинення даних злочинів, які скоєні ОСОБА_10 , колегія суддів зазначає, що оцінка наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у ОСОБА_7 є мати та неповнолітній брат, цивільна дружина, і син, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики обвинуваченого не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 має ряд захворювань, не є слушними, оскільки будь-якими документами вказані дані не підтверджуються, а також колегія суддів вважає їх такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4