Провадження № 22-ц/803/6951/20 Справа № 201/9971/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
16 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-
У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 травня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (правонаступником якого є зараз позивач) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися.
З відповідачем не було укладено договору поруки, сам відповідач зобов'язався погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту, відсотки по договору та інш., утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося.
30 липня 2018 року вказана фінансова установа уклала з позивачем договір факторингу і право вимоги перейшло до позивача, на їх звернення до відповідача погасити заборгованість отримано відмову.
Вважають вказане незаконним і просили стягнути з вказаного відповідача на користь позивача заборгованість по вказаному кредитному договору з урахуванням штрафних санкцій та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2020 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальний борг за кредитним договором № 208745815 від 18 травня 2015 року в сумі 34 132 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу за кредитом - 14 831 грн. 55 коп., заборгованість по відсоткам - 1 200 грн. 35 коп., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) - 9 544 грн. 30 коп. і сума заборгованості за пенею - 8 556 грн.
Вирішено питання щодо судового збору (а.с.112-118).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») та відповідачем ОСОБА_1 договору № 208745815 від 18 травня 2015 року останньому надано кредит на загальну суму 17 112 грн. (для своїх споживчих цілей), встановлено відсотки за користування кредитом в оговореній сумі на суму залишку заборгованості за кредитом - 11.99% зі встановленням кінцевого терміну повернення кредиту - строк дії 48 місяців - до 18 травня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань по вказаним кредитним договорам між банком та відповідачем не було укладено окремий договір поруки, цей відповідач сам взяв на себе зобов'язання відповідати по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 (у вказаних в договорі межах) та нести відповідальність перед позивачем - фінансовою установою, банком - у повному обсязі цих зобов'язань, включаючи сплату основного боргу за кредитними договорами, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені). Фінансова установа, банк виконав умови кредитного договору та на підставі заяви відповідача надав йому вказані кредитні кошти, що фактично не заперечується сторонами.
30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором виникла заборгованість і на момент звернення з позовом, на думку позивача, загальний розмір заборгованості становить 34 132 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу за кредитом - 14 831 грн. 55 коп., заборгованість по відсоткам - 1 200 грн. 35 коп., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) - 9 544 грн. 30 коп. і сума заборгованості за пенею - 8 556 грн.
Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім'я відповідача, позичальника, претензію про припинення своїх обов'язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.
В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредитам, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Відповідач визнає, що вона дійсно отримала від ТОВ «ФК «ЦФР» кредит. В зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, тимчасово перестала сплачувати кредит.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого нарахування банком пені відбувається в розмірі 0,3 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення (а.с.15).
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору. Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідачем порушувалось питання про застосування позовної давності до вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений 18 травня 2015 року та зі строком дії до травня 2019 року. З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду в серпні 2019 року.
Отже, трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками не пропущений.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір пені розрахований позивачем за період з 18.05.2015 року по 26.07.2018 року у розмірі 8 556 грн, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом у серпні 2019 року і відповідачем була заявлена вимога про застосування строку позовної давності, то відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Таким чином, позивач мав подати розрахунок розміру пені станом на серпень 2019 року, однак такий розрахунок матеріали справи не містять, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 8 556 грн.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, то з неї підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з боргу за кредитом, процентами за користування ним, однак помилково дійшов висновку про стягнення пені, не застосувавши до спірних правовідносин ч.2 ст. 258 ЦК України, тому доводи апеляційної скарги щодо розміру кредитної заборгованості частково знайшли своє підтвердження, а саме в частині стягнення пені, яка підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення пені з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
За таких обставин рішення суду слід змінити в частині стягнення розміру судового збору, з 1991 грн до 1439, 45 грн. В решті рішення має бути залишено без змін.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги , з позивача на користь відповідача слід стягнути 722,31 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2020 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за кредитним договором № 208745815 від 18 травня 2015 року, пені у розмірі 8556 грн та відмовити в цій частині позовних вимог.
Змінити рішення суду в частині стягнення розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зменшивши цей розмір з 1991 грн до 1439, 45 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 722,31 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: