ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6650/17
провадження № 1-кп/753/189/20
"07" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
основних присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
запасної присяжної ОСОБА_6 ,
при секретарі ОСОБА_7 ,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016000000003900 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. п. 6, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 371; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_12 .
Головуючим у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_12 .
Прокурор, думку якого підтримав представник потерпілого, вважав за необхідне продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому, посилаючись на те, що підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, а ризики, встановлені раніше, продовжують існувати та не зменшились, а тому більш м'які запобіжні заходи будуть неефективними.
Сторона захисту та обвинувачений категорично заперечували проти продовження строку тримання під вартою.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_12 , думку яких підтримав обвинувачений, просили врахувати тривалий час перебування ОСОБА_12 під вартою, те, що останньому інкриміновано замах на вбивство, а не закінчений злочин, а також взяти до уваги дані щодо особи обвинуваченого, зокрема ті, що підтверджують його міцні соціальні зв'язки. Також вказували на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, що перешкоджає його утриманню під вартою. Крім того вказували, що прокурором не дотримано вимоги КПК щодо завчасного вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою, а також що ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Вирішуючи вказане питання судом не береться до уваги позиція обвинуваченого, який своєї вини не визнає, як така, що не має значення при вирішення вказаного питання, крім того, заперечення своєї винуватості є правом обвинуваченого як обраної позиції захисту та не може вважатись обставиною, яка негативно впливає на будь-які рішення, що може ухвалити суд.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження під час підготовчого судового засідання відносно ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в ході судового слідства.
Розглядаючи тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання (W проти Швейцарії, Штегмюллер проти Австрії, Вемгофф проти Німеччини, Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови), суд, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях вважає, що в даному випадку є обов'язкова умова - condition sine qua non правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочин, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту. Разом з тим, обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_12 , будучи повідомленим про те, що відносно нього в Дарницькому районному суді м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, що підтверджується даними про вручення судового повідомлення в Російській Федерації, на виклик суду не з'явився, тривалий час перебував у розшуку, звинувачується, крім іншого, і у вчиненні інших, в тому числі особливо тяжких злочинах та у втечі з-під варти.
Наведені обставини на думку суду свідчать про спокусу обвинуваченого уникнути судової процедури та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час судове провадження триває, що свідчить про наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження в тому числі шляхом впливу на потерпілого та свідків.
Таким чином, перевіривши наявність чи відсутність продовження існування ризиків, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що і на даний на час вони продовжують існувати, є реальними та не зменшились.
Наявність міцних соціальних зв'язків за відсутності сукупності інших обставин, та з врахуванням наведених ризиків, не свідчать про наявність належних гарантій явки обвинуваченого до суду та відповідно не можуть бути підставою для прийняття рішення про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того суд приймає до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів та складну форму співучасті, що також є причиною, разом з іншими, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються ОСОБА_12 , об'єктом яких є різноманітний спектр суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.
З огляду на наведене суд вважає, що в даному випадку жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не перевищує розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки по справі існує справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Що стосується тверджень сторони захисту про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_12 , як на підставу для визнання недоцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою, то суд вважає їх надуманими, оскільки згідно відповідей на неодноразові запити суду з вказаного питання, відомості, які би свідчили про неможливість утримування обвинуваченого під вартою, відсутні.
Посилання сторони захисту на недотримання прокурором вимог щодо вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою є надуманими, оскільки прокурор вказане клопотання не подав, а питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою було поставлено на обговорення судом відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України.
При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Таким чином діючим КПК України не передбачено обов'язкове подання клопотання про продовження дії запобіжного заходу. Крім того, за наслідками розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу суд, за наявності до того підстав, має можливість змінити чи скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також, наявність окремої думки судді апеляційної інстанції, в якій викладено інший підхід до вирішення питання щодо запобіжного заходу, не свідчить про те, що висновки, викладені у вказаному рішенні, є преюдиціальними для місцевого суду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05 листопада 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий