Справа № 199/6151/20
(1-кп/199/517/20)
17.09.2020 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
потерілого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12020040630000987 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду та вчинити інший злочин, здійснювати тиск на потерпілого, свідків, перешкоджати іншим шляхом судовому розгляду кримінального провадження.
Ці обставини, у свою чергу, можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Обвинувачений, захисник заперечували проти заявленого прокурором клопотання, та звернулись до суду з власним клопотанням про відмову у задоволенні клопотання прокурора, проти чого останній та потерпілий заперечували.
Вирішуючи заявлені клопотання суд враховує наступне.
Відповідно до вимоги ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності ним до скоєння особливо тяжкого умисного злочину проти власності, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого він продовжує обвинувачуватися у вчиненні розбою, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за що законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 є резонансним та привертає увагу суспільства.
Тобто, суд вважає, що продовження тримання обвинуваченого під вартою в даному провадженні є виправданим, оскільки, до даної справи наявна прискіплива увага з боку сторонніх спостерігачів, яка на думку суду, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
На теперішній час, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченогоОСОБА_8 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує обсяг пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, приймає до уваги репутацію обвинуваченого, який не працював та не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб, може скоювати нові злочини, оскільки ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, коли обвинувачений знаходився під домашнім арештом за іншим кримінальним провадженням, що з огляду на викладене є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_8 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду.
Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд не погоджується з посиланням захисника про неможливість ОСОБА_8 за станом свого здоров'я утримуватися під вартою, оскільки надані захисником копії медичних документів не свідчать про наявність такого захворювання легень обвинуваченого, навпаки такі захворювання відсутні, також відсутній будь який медичний висновок про неможливість ОСОБА_8 утримуватися в умовах слідчого ізолятору за станом здоров'я.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, а тому клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню,
Керуючись ст.ст.176-178,183,199,314,331,350,369,371,372 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новомосковську, та який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, строк тримання під вартою до 15 листопада 2020 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_8 - начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Учасники судового провадження (крім прокурора) на ухвалу суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Судді:
________________ _________________ _____________
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2