16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 380/716/18
адміністративне провадження № К/9901/61634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Бучик А.Ю., Желєзний І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 (суддя - Кушнова А.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 (судді - Троян Н.М., Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської районної державної адміністрації, треті особи: Овчиннікова Людмила Сергіївна - державний реєстратор, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2018 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
-визнати протиправними дії Тетіївської РДА Київської області в особі державного реєстратора Овчіннікової Людмили Сергіївни щодо формування витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (хлів з прибудовою, криниця), загальна площа 250,3 кв.м., житлова площа 98,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку (кадастровий номер 3224685300:08:006:0004) площею 8,4095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область, Тетіївський район, с/рада П'ятигірська;
-зобов'язати Тетіївську РДА Київської області скасувати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (хлів з прибудовою, криниця), загальна площа 250,3 кв.м., житлова площа 98,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки (кадастровий номер 3224685300:08:006:0004) площею 8,4095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.06.2018 адміністративну справу №380/716/18 передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З ухваленими судовими рішеннями не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що за правилами статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, а тому після передачі справи з Тетіївського районного суду Київської області на розгляд Київського окружного адміністративного суду у суду були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того посилається на те, що вимоги позовної заяви зводяться до оскарження рішень державного реєстратора і жодним чином не пов'язані з визнанням права власності, оскільки правомірність набуття права власності на спірне майно вирішується в рамках цивільної справи №380/1726/16ц.
Посилається на те, що спірні правовідносини у даній справі ґрунтуються виключно на оскарженні акту індивідуальної дії, вчиненого суб'єктом владних повноважень, жодних вимог щодо права власності на нерухомість нею не заявляються, а спір виник лише через те, що державний реєстратор не врахував всіх обставин, які існували на момент проведення державної реєстрації прав, а саме зупинення виконання рішень, які стали підставою для проведення реєстрації.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 20.06.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.08.2017 у справі №380/1726/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_3 до П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою села П'ятигори Тетіївського району Київської області, в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 250,3м2, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою села П'ятигори Тетіївського району Київської області, в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3224685300:08:006:0004, розміром 8,4095га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, вартістю 199305,15грн., що залишилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.09.2017 у справі №380/1726/16-ц відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20.06.2017 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10.08.2017 у справі за позовом ОСОБА_3 до П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Витребувано з Тетіївського районного суду Київської області зазначену цивільну справу за №380/1726/16-ц. Виконання Тетіївського районного суду Київської області від 20.06.2017 та ухвали Апеляційного суду Київської області від 10.08.2017 зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
15.09.2017 державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області Овчінніковою Людмилою Сергіївною були прийняті рішення №37106039 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (хлів з прибудовою, криниця), загальна площа 250,3 кв.м., житлова площа 98,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 та рішення №37105743 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224685300:08:006:0004) площею 8,4095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область, Тетіївський район, с/рада П'ятигірська за ОСОБА_3 .
Вказані рішення були прийняті на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10.08.2017 у справі №380/1726/16-ц.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку державного реєстратора та з метою їх відновлення позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_3 права власності на об'єкти нерухомого майна, і в разі скасування оскаржуваних рішень, майнові права цієї особи можуть бути порушені. Даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідача щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку, прийнятими на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20.06.2017 у справі №380/1726/16-ц, яке набрало законної сили. При цьому позивач не виступала заявником оскаржуваних реєстраційних дій.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувалися реєстрації прав ОСОБА_3 , а не позивача.
Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію за якою речового права оскаржує позивач. Участь державного реєстратора як співвідповідача у разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.
Крім того, у постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та третьою особою наявний цивільний спір щодо права власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про те, що звернувшись до суду з вимогами про скасування витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності, позивач намагається захистити своє право власності на нерухоме майно від його порушень з боку третьої особи - ОСОБА_3 , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у справі, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є обґрунтованим.
Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що після отримання ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 04.06.2018 про передачу адміністративної справи №380/716/18 розгляд Київському окружного адміністративному суду, останній був позбавлений можливості відмовити у відкритті провадження у справі, є помилковими, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, при поставленні ухвали від 04.06.2018 Тетіївський районний суд Київської області не вирішував питання юрисдикції спору, а лише вирішив питання про непідсудність даного спору місцевому суду. В свою чергу, Київський окружний адміністративний суд після надходження цього позову до суду, за правилами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, мав з'ясувати, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Також безпідставним є посилання заявника на положення статі 30 КАС України, оскільки положення вказаної статті стосуються територіальної юрисдикції спорів і жодним чином не регулюють питання предметної юрисдикції спору.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.Ю. Бучик
І.В. Желєзний