17 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/953/20 пров. № А/857/6349/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року, ухвалене суддею Клименко О. М., у м. Львові, повний текст рішення складено 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міжрайонної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (відповідач 1), Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 у формі акту огляду МСЕК №1403/8 від 31.07.2019 року та відповідача 2 у формі акту огляду МСЕК №1364/12 від 07.11.2019 року; зобов'язати відповідача 1 встановити ІІ групу інвалідності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів та встановлених обставин справи будь-яких порушень відповідачами норм Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності в частині порядку проведення медико-соціальної експертизи щодо позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а судом не встановлено, а позивачем таких доказів не надано.
Саме на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а щодо позивача проведено медико-соціальну експертизу та встановлено йому третю групу інвалідності, оскільки такі доводи підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актом №1403/8 огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 липня 2019 року, у пункті 34 якого чітко зазначено обґрунтування експертного рішення - постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року.
Крім того, в пункті 33 Акту №1403/8 огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 липня 2019 року "документи, які стали підставою експертного рішення" вказано серед переліку документів, які стали підставою для винесення експертного рішення, зокрема, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року.
За таких обставин, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року було враховано відповідачами під час проведення медико-соціальної експертизи позивача та встановлення йому третьої групи інвалідності за наслідками проведення такої експертизи.
Разом з тим, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу групи інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією, а відтак, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язати відповідача-1 встановити ІІ групу інвалідності з огляду на наявність виключеної компетенції медично-експертних установ щодо встановлення або не встановлення особі інвалідності відовив.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №160/9746/18 та постанову Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №805/773/17-а не є доречним, оскільки у вказаних справах немає обставин, які б були встановлені попередніми рішеннями суду за участі цих самих сторін, і які є підставою звільнення від доказування. Водночас, в оскаржуваному рішенні не взято до уваги те, що діагноз позивача станом на 23.08.2013 -27.08.2013 був встановлений рішенням суду від 15.03.2019 року, яке набрало законної сили, зокрема: "Осколковий перелом діалізу правої стегнової кістки після металоостеосинтезу в стадії неповної консолідації, стан, який супроводжується порушенням функції кінцівки та больовим синдромом та потребує дозованого навантаження на кінцівки з застосуванням допоміжних засобів (милиця, ципок) ".
Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року №1317 критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, зокрема серед інших:
-обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
-обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб.
Факт того, що він не мав змоги самостійно пересуватися без використання допоміжних засобів встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року у справі №464/8399/16-а, а тому ця обставина не потребує доказування, оскільки у даній справі відповідачі брали участь та рішення суду набрало законної сили. Таким чином, суд першої інстанції мав право зобов'язати вчинити дії щодо визнання його інвалідом II групи, оскільки це єдиний правомірний та обґрунтований варіант поведінки.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому наведені обґрунтування подібні мотивам судового рішення.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Міжнародної спеціалізованої Травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації від 27.08.2013 року та рішення Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації від 16.09.2013 року про невизнання ОСОБА_1 інвалідом у зв'язку з перенесеною травмою 06.01.2013 року внаслідок ДТП.
Зобов'язано Міжрайонну спеціалізовану Травматологічну медико-соціальну експертну комісію Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 року у зв'язку з перенесеною травмою 06.01.2013 року внаслідок ДТП.
Відповідно до акта №1403/8 огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 липня 2019 року позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 вересня 2014 року. Причина інвалідності - заг. захворювання з ураженням ОРА згідно рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року.
Не погодившись із зазначеним рішенням комісії, вважаючи, що у його випадку наявні підстави для встановлення йому другої групи інвалідності, 21 серпня 2019 року позивач звернувся до голови Обласної МСЕК №3 КЗ ЛОР "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" із заявою, у якій просив повторно провести огляд на предмет визнання його інвалідом другої групи з 23 серпня 2013 року.
Листом від 16 вересня 2019 року №03-П-1364/12 Обласна МСЕК №3 Львівського центру МСЕ направила директору УкрдержНДІ реабілітації інвалідів на заочну консультацію медико-експертну документацію ОСОБА_1 . У вказаному листі зазначено, що Обласна МСЕК №3 вважає, що станом на 23.08 - 27.08.2013 роках в експертованого не було виражених функціональних порушень та значного обмеження життєдіяльності, тобто підстав для встановлення другої групи. Також вказано мету консультації: проведення медико-соціальної експертизи наявних документів ОСОБА_1 і надання консультативного висновку стосовно ступеня обмеження життєдіяльності і групи інвалідності в період з 23 серпня 2013 року по 01 вересня 2014 року.
У висновку Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю від 01 листопада 2019 року №1036 зазначено, що "у відповідь на Ваш запит щодо ступеня обмеження життєдіяльності у ОСОБА_1 в період з 23.08.2013 року по 01.09.2019 рік повідомляємо, що за наданою документацією даних для визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю другої групи у вищевказаний період немає".
Відповідно до акту №1369/12 огляду медико-соціальною експертною комісією від 07 листопада 2019 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання в період з 23.08.2013 по 01.09.2014, обґрунтування експертного рішення - медекспертні справи, скеровані в НДІ реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Також зазначено, що пацієнту надані детальні усні і письмові відповіді.
Не погоджуючись із рішенням відповідача-1 у формі акту огляду МСЕК №1403/8 від 31 липня 2019 року та відповідача-2 у формі акту огляду МСЕК №1364/12 від 07 листопада 2019 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно статті 3 цього Закону інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.
Статтями 1, 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV унормовано, що медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.
Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема: групу інвалідності, її причину і час настання; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я; причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально- профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Відповідно до п. 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Обов'язки і права комісій встановлює пункт 11 Положення № 1317, згідно якого міські, міжрайонні, районні комісії серед іншого визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання.
Згідно п. 17 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Пункти 20, 21 та 24 Положення № 1317 визначають, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначено Положеннями про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
Таким чином, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
При цьому, при розв'язанні зазначеного спору, суд має перевірити дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правовідносини.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.03.2019 у справі 805/773/17-а.
Колегія суддів враховує, що саме на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року Міжрайонною спеціалізованою Травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації проведено огляд позивача та згідно акта №1403/8 огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 липня 2019 року встановлено йому третю групу інвалідності на строк до 01 вересня 2014 року.
Тобто вищевказане рішення було враховано відповідачами під час проведення медико-соціальної експертизи позивача та встановлення йому третьої групи інвалідності за наслідками проведення такої експертизи, а отже суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача у цій частині.
Відтак, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а встановлено обставину, що він не мав змоги самостійно пересуватися без використання допоміжних засобів (милиця, ціпок), яка є підставою для встановлення другої групи інвалідності за ознакою обмеження здатності до самостійного пересування ІІ ступеня і така обставина не була врахована відповідачами під час проведення його огляду та прийнятті спірних рішень у формі акта огляду МСЕК №1403/8 від 31 липня 2019 року та №1364/12 від 07 листопада 2019 року, у зв'язку з чим вважає, що такі рішення є протиправними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що жодних порушень відповідачами норм Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності в частині порядку проведення медико-соціальної експертизи та прийняття за її результатами відповідних спірних рішень не було. Позивачем протилежного не доведено.
Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, та враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.12.2019 у справі №160/9746/18, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу групи інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією, а відтак зобов'язання відповідача встановити йому другу групу інвалідності задоволенню не підлягає, що вірно враховано судом першої інстанції.
Аналізуючи вище наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки під час проведення медико-соціальної експертизи щодо позивача на предмет інвалідності з 27.08.2013 року у зв'язку з перенесеною травмою 06.01.2013 року внаслідок ДТП на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а та встановлення за результатами проведеної експертизи ІІІ групи інвалідності відповідачами не було порушено порядку її проведення, відтак оскаржувані рішення відповідачів у формі акта огляду МСЕК №1403/8 від 31 липня 2019 року та №1364/12 від 07 листопада 2019 року відповідають нормам Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідають критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі №380/953/20- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Т. В. Онишкевич
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 17.09.2020 року.