Справа № 420/8836/20
16 вересня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси про визнання незаконними дій,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Київського районного суду м. Одеси про визнання незаконними дій відповідача по заведенню семи обліково-статистичних карток для кримінального провадження №12019160500004375 за єдиним унікальним номером №520/19725/19, №520/19779/19, №520/19785/19, №520/19736/19, №520/19758/19, №520/19783/19, №520/19748/19.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя вважає, що у відкритті провадження по даній позовній заяві слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача - ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало порушення Київським районним судом м. Одеси в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019160500004375 порядку авторозподілу, зокрема: 1) суд сфабрикував 7 ЄУНів для одного кримінального провадження (№12019160500004375); 2) суд свавільно відносив кожне клопотання до одного з семи ЄУНів. Фактично клопотання розподілялися між чотирма суддями в ручному режимі; 3) суд свавільно відступав від розподілу раніше визначеному складу суду до авторозподілу між всіма слідчими суддями; 4) суд свавільно виключив слідчого суддю Тонконоженко з більшості авторозподілів через присвоєння йому над-вузької спеціалізації; 5) у випадках, коли захист подавав клопотання по номеру справи (ЄУН), а не кримінального провадження, суд свавільно змінював номер справи, щоб передати їх іншому судді в ручному режимі.
Таким чином, оскаржувані ОСОБА_1 дії Київського районного суду м. Одеси пов'язані із розглядом конкретної справи кримінального провадження №12019160500004375.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та одразу відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Велика палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія, бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Таким чином, визначення у якості сторони по справі - відповідача суд або його працівника не є визначальною ознакою наявності спору, якій повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Таким критерієм повинно бути здійснення управлінських функцій.
Саме такий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі № 521/18287/15-ц.
Відповідно до ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).
Виходячи з викладеного, суд констатує неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.
Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року (провадження № 14-399цс18), а також від 20 березня 2019 року (провадження № 14-655цс18), які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, відповідно до ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Згідно із п. 4, 5 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України, у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді; 2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних; 3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом; 4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів; 5) підготовку статистичних даних; 6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху; 7) видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у системі даних; 8) передачу матеріалів до електронного архіву.
Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.
Так, в позовній заяві позивач зазначає, що оскарження дій суду по створенню кількох ообліково-статистичних карток не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, однак суддя звертає увагу, що захист порушених прав осіб, пов'язаний з порушенням встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи може бути захищений процесуальними діями відповідно до Кримінального процесуального кодексу шляхом заявлення відводу судді.
Враховуючи вище викладені обставини, позовна заява ОСОБА_1 щодо оскарження дій Київського районного суду м. Одеси, не підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси про визнання незаконними дій, належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст. 256, 293 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси про визнання незаконними дій відповідача по заведенню семи обліково-статистичних карток для кримінального провадження №12019160500004375 за єдиним унікальним номером №520/19725/19, №520/19779/19, №520/19785/19, №520/19736/19, №520/19758/19, №520/19783/19, №520/19748/19 - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида