про закриття провадження
14 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2583/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до секретаря Світловодської міської ради Сапьянова Юрія Олександровича (адреса: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14)
про визнання протиправними дій та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до секретаря Світловодської міської ради Сапьянова Юрія Олександровича, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії секретаря Світловодської міської ради Сапьянова Юрія Олександровича щодо винесення розпорядження №262-к від 07.07.2020 року «Про прийняття ОСОБА_2 »;
- скасувати розпорядження Світловодського міського голови №262 від 07.07.2020 року «Про прийняття ОСОБА_2 ».
Так, спірним розпорядженням на період відсутності начальника управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради Самоляка В.А. для виконання його повноважень за строковим трудовим договором прийнято ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 14 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного письмового провадження.
Разом з тим, при розгляді справи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам , суд дійшов таких висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 ККС України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, законодавством віднесено до адміністративної юрисдикції розгляд питань пов'язаних із прийняття (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення із публічної служби.
Статтею 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 7 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-ІІІ) визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (абзацем четвертий частини першої статті 10 Закону №2493-ІІІ).
При цьому посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги (стаття 11 Закону №2493-ІІІ).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону №2493-ІІІ при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Стаття 13 Закону №2493-ІІІ зобов'язує посадових осіб місцевого самоврядування подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».
Отже, служба в органах місцевого самоврядування є публічною службою всутупу на яку, зокрема передує складання Присяги, присвоєння відповідного рангу у межах відповідної категорії посад, подання декларації до зарахування на посаду.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 не складав Присяги посадової особи місцевого самоврядування, ранг посадової особи місцевого самоврядування йому не присвоювався, доказів декларування в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції» суду не надано.
Натомість ОСОБА_2 розпочав виконувати обов'язки начальника управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради на підставі розпорядження Світловодського міського голови від 07 липня 2020 року № 262-к та строкового трудового договору від 07 липня 2020 року №.
Судом враховано, що відповідно до методичних рекомендацій щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування наданих Головним управління державної служби 06.02.2002 №42/61 на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом). Тобто у разі потреби виконання роботи тимчасово відсутньої посадової особи (довготермінове відсторонення від посади, хвороба, відпустка тощо) на час її відсутності може бути прийнята інша особа а умовах контракту (без конкурсу).
Особи, прийняті на роботу на умовах контракту в органи місцевого самоврядування, не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, вони не складають Присяги, їм не встановлюється ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу державної служби.
Відтак, ОСОБА_2 не набув статусу посадової особи місцевого самоврядування, що в свою чергу виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, як публічно-правового спору.
Оскарження особою, яка не є учасником цих трудових відносин, розпорядження щодо призначення іншої особи на посаду без вступу на публічну службу, не змінює юридичних характер спірних правовідносин та, відповідно, юрисдикцію цієї справи.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 8 травня 2019 року у справі № 531/1197/15-а.
Крім того, суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, яке породжує права та обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом кола суб'єктів), яким його адресовано, стосується призначення на посаду конкретної особи, і встановлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідної особи, розраховані на одноразове застосування (призначення особи) і після реалізації вичерпує свою дію.
Відсутність у позивача прав та/або обов'язків у зв'язку з виданням спірного розпорядження не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Викладене обумовлює висновок суду про відсутність підстав для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства та про необхідніть закриття провадження у справі.
На виконання вимог частини першої статті 239 КАС України суд зазначає, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі №340/2583/20 за позовом ОСОБА_1 до секретаря Світловодської міської ради Сапьянова Юрія Олександровича про визнання протиправними дій та скасування розпорядження.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачеві про право звернення до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції (підсудності).
Копію цієї ухвали надіслати (вручити) сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук