справа № 278/1472/20
17 вересня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай), -
Направленою заявою позивачі просять визнати за ними як за спадкоємцями за законом після смерті матері право власності на земельну ділянку по 1/2 кожній, розташовану в с. Улянівка Житомирського району Житомирської області.
В обґрунтування заяви вказують, що нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на таку спадщину, а відтак - змушені звертатись до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з'явились. Позивачі подали заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача направив до суду клопотання, яким розгляд справи просив проводити без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні її фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 3.01.2008 року (а.с 11).
Після смерті останньої залишилось спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, розташованого в с. Улянівка Житомирського району Житомирської області, розміром 2,90 га без визначення меж цієї частки в натурі.
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 29.05.2020 року №137/02-31 до майна померлої ОСОБА_3 заведено спадкову справу Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою №342/2008. Спадкоємцями ОСОБА_3 є її дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).
Постановою цього ж нотаріуса від 29.05.2020 року №136/02-31 позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 13).
Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. ч. 1 - 2 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. ч. 1 - 3 ст. 1223 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України). Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України). Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ч. 1 ст. 1241 ЦК України). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України). Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (ч. ч. 1 - 2 ст. 1296 ЦК України).
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналіз встановлених судом фактичних обставин справи та норм закону, що їх регулюють, у своїй сукупності дають підстави суду для задоволення позову, адже як з'ясовано, мати позивача за життя була власником права на земельну частку (паю), однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів позивачі, в даний час, унеможливлені у прийнятті спадщини. Також, судом встановлено, що заявники має законне право на отримання у власність права на нерухоме майно і не можуть бути позбавлені цього права, оскільки набуття ними права власності, як спадкоємцями за законом після смерті матері, чітко передбачено нормами ЦК України.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1 681,60 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) по 1/2 кожній як за спадкоємцями за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, розташованого в с. Улянівка Житомирського району Житомирської області, розміром 2,90 га без визначення меж цієї частки в натурі.
Стягнути з відповідача на користь позивачів 1 681, 60 гривень судового збору, тобто по 840, 80 гривень кожній.
Повне рішення виготовлене 17 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян