справа № 278/2198/20
16 вересня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - Кирильчук Ірини Віталіївни до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2152711 від 24.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Прийняте рішення позивач вважає незаконним з огляду на недотримання відповідачем процедури його складення та відсутності доказів, на підставі яких відповідачем встановлено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заперечень щодо розгляду справи саме за такими правилами відж сторін не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2152711 від 24.02.2020 року, складеної поліцейським роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Прокопчуком В.О., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн (а.с. 5-6).
Як зазначено у спірній постанові, 24.02.2020 року о 9 год. 43 хв., позивач керував транспортним засобом "Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI" д.н.з. " НОМЕР_1 " на 216 км автомобільної дороги "Житомир-Могилів-Подільський" та порушив п. 9.8. ПДР України, керуючи транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла або денних ходових вогнів фар поза населеним пунктом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як зазначає позивач, під час керування ним вказаним транспортним засобом поліцейським надано вимогу зупиниться. Причиною зупинки слугувало порушення правил дорожнього руху. У зв'язку з тим, що позивач поспішав, останній не вияснив в чому виявляється порушення ним ПДР та після повернення йому документів поліцейським, поїхав далі.
На підставі цього позивач вважає спірну постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Органи Національної поліції у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у Постанові від 18.02.2020 року справі № 524/9827/16-а вказав, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд касаційної інстанції в своїй постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а зауважив, що порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.
Правопорушення, вчинене позивачем, було встановлено поліцейським роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Прокопчуком В.О. під час виконання своїх службових обов'язків, про що відповідач розглянув дану справу та виніс відповідну постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2152711 від 24.02.2020 року, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Аміністративне стягнення, накладене на позивача в розмірі згідно санкцій відповідної статті КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення та всім обставинам справи, застосоване таке з метою виховання особи, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Отже, доводи позивача, викладені ним в адміністративному позові, про те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, що спростовуються дослідженими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а також відсутністю доказів зі сторони позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними та свідчать про законність прийнятого ним рішення стосовно винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, за вчинене останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243 - 247 КАС України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення виготовлене 16 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян