Справа №295/2324/20
Категорія 42
2/295/1329/20
14.09.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Моштук Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департамент реєстрації Житомирської міської ради, Комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, про визнання недійсними реєстраційних записів,-
встановив:
Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що протягом усього часу із народження він проживає у квартирі АДРЕСА_1 . За вказаним місце проживання є зареєстрованим з 30.10.1993 року.
Будинок по АДРЕСА_1 перебуває у власності Держави в особі Міністерства освіти і науки.
Згідно рішення реєстратора бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятого 07.04.2006 року, тип майна вказано як «нежитлова будівля».
Державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Сіроткіною Л.Є. 07.05.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно зазначеного майна внесено запис про нежитлову будівлю, загальною площею 160,4 кв.м.
Позивач вважає, що реєстраційний запис № 14405836, вчинений 07.04.2006 року реєстратором КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, а також реєстраційний запис № 1547114018101, вчинений 04.05.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Сіроткіною Л.Є. із внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Так, згідно повідомлення за № 6-103 від 19.11.2019 року, будинок по АДРЕСА_1 не відноситься до Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, належить на праві державної власності Міністерству освіти і науки України та перебуває на балансовому обліку в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира.
Квартира в будинку по АДРЕСА_1 , де проживає позивач, є придатною для проживання, будь-які підстави для виведення її з житлового фонду відсутні. Згідно зі ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Позивач вказує, що рішення виконавчого органу Житомирської міської ради як необхідна умова переведення будинку із статусу житлового (ч.2 ст. 7 ЖК України) не приймалось.
Вказуючи на порушення його прав на використання житла, позивач просить задовольнити позов.
У наданому відзиві на позовну заяву Центр професійно-технічної освіти м. Житомира звернув увагу на вимоги п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якого державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.
У відповідності до ч.1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно свідоцтва про право власності від 28.04.2001 року, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради, держава (Міністерство науки та освіти України) є власником майна - будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаного правовстановлюючого документа будинок не має статусу житлового.
Сам факт проживання позивача у приміщенні, на думку відповідача, не свідчить про призначення будинку для проживання людей.
Вимога позивача про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно направлена на припинення права власності держави на дане майно, при цьому в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують належність спірного майна позивачу на праві власності або користування.
Відповідач також посилається на положення Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та вказує на те, що спірний будинок не передавався за актом приймання-передачі у комунальну власність, до житлового фонду не відносився.
У відзиві звернуто увагу на тому, що технічний паспорт на спірну будівлю від 23.04.2001 року не містить відомостей про наявність квартири АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, сторона просить відмовити у задоволенні позову.
Представником Міністерства освіти і науки України подано відзив, аналогічний за змістом відзиву Центру професійно-технічної освіти м. Житомира, та зазначено, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України та знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомира. Право власності зареєстроване в установленому законом порядку.
У відповіді на відзив позивач вказує на відсутність доказів, які підвереджують належність спірної будівлі до нежитлової.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вказала, що позивач не має на меті проведення приватизації.
Представник Центру професійно-технічної освіти м. Житомира просила відмовити у задоволенні позову.
Державний реєстратор заперечувала з приводу задоволення вимог, вказала на те, що відомості про характеристику майна отримувались внаслідок поданих заявником документів.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 є зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівля належать на праві власності Міністерству науки та освіти України на підставі свідоцтва про право власності на будинок, виданого 28.04.2001 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради, перебуває в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомир на підставі наказу Міністерства освіти та науки України від 03.03.2018 року № 218.
Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 07.04.2006 року на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.2001 року у реєстрі прав власності на нерухоме майно здійснено реєстрацію права на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 14405836). Власником зазначено Міністерство науки та освіти України, форма власності - державна. Об'єкт складається з приміщення будинку, загальної площею 160,4 кв.м.
В подальшому - 04.05.2018 року, державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Сіроткіною Л.Є. проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно як нежитлову будівлю (об'єкт нерухомості - ні), загальною площею 160,4 кв.м., реєстраційний номер 1547114018101.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV.
Згідно визначення термінів, наведених у Законі України № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація прав власності до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачалась Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Відповідно до п.1.2 Тимчасового положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на інших речових прав на нерухоме майно.
За положеннями п.1.5 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке майно: житлові будинки, квартири, будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.
У відповідності до п.1.7 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації…
Згідно переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток № 2 до Тимчасового положення), одним з таких документів є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.
З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що при здійснені державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстратор Бюро технічної інвентаризації повинен був керуватись відомостями, наявними у виданому органом місцевого самоврядування свідоцтві про право власності, матеріалами технічної інвентаризації.
Є необхідним звернути увагу, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно чітко виокремлює поняття житлового будинку і будівлі як різних категорій об'єктів нерухомого майна.
Будинок (житловий) є будівлею, при цьому не кожна будівля може вважатись будинком, оскільки, в такому разі, критерієм відмежування є придатність до проживання. Придатна до проживання будівля є житловим будинком.
Відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Державного комітетубудівництва, архітектурита житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання.
Будівлі в свою чергу виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків.
З дослідженого судовому засіданні свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.04.2001 року вбачається, що правовстановлювальний документ видано на будинок, що з огляду на терміни, наведені у вищевказаних нормативних актах, виявляє його призначення як житлове.
Відповідно до експлікації приміщень, зазначених у матеріалах інвентаризації будинку АДРЕСА_1 , проведеної 11.04.2001 року, в дослідженому об'єкті нерухомого майна вказано дві квартири, зазначено жилу площу кімнат.
Належність будівлі за призначенням до житлового будинку підтверджується також повідомленням управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації від 22.03.2001 року за № 1-517, згідно якого будівля за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до державної власності і перебуває на балансі Житомирського ПТУ-5 з 1950 року як житловий будинок.
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03.03.2018 року «Про закріплення державного майна за Центром професійно-технічної освіти м.Житомира». вказаній юридичній особі передано державне майно згідно переліку.
Суд звертає увагу, що призначення будівель за таким переліком є чітко визначеним, зокрема як: учбовий корпус, склади, гаражі, побутовий корпус. Зазначення закріпленого за Центром професійно-технічної освіти м.Житомира об"єкту за адресою: АДРЕСА_1 саме як будинку, тобто без його ідентифікації як господарської будівлі для забезпечення завдань та функцій закладу освіти, додатково свідчить про відповідне призначення такого нерухомого майна.
У відповідності до ч.1 ст. 5акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
04.05.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Сіроткіною Л.Є. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.04.2001 року, поданих інвентаризаційних матеріалів, а також згідно відомостей про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.04.2006 року проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно як нежитлову будівлю (об'єкт нерухомості - ні), загальною площею 160,4 кв.м., реєстраційний номер 1547114018101.
Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.
У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
Звертаючись в суд із позовом про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, позивач вказував на порушення його прав як мешканця будинку.
При цьому, на час розгляду справи судом не встановлено порушення будь-яких прав позивача, пов'язаних із використанням житла.
З приводу зауважень представника позивача щодо наміру Центру професійно-технічної освіти м.Житомира в судовому порядку виселити особу у зв'язку з зайняттям нежитлового приміщення, суд зауважує, що відповідні спори підлягають вирішенню з врахуванням положень ст. 8 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практики Європейського суду з прав людини у даній сфері.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2000 року підтверджено право позивача на проживання у квартирі будинку АДРЕСА_1 .
Докази на підтвердження інших перешкод у використанні майна позивачем не надано.
Стаття 4 ЦПК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині другій статті 16 ЦК України.
Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.
У Рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК Українита інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Як зауважувалось вище, судом не встановлено порушення права особи, обраний позивачем спосіб захисту позбавлений конкретної прив'язки до його намірів або очікувань в результаті вирішення спору, а відтак суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Департамент реєстрації Житомирської міської ради , Комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, про визнання недійсними реєстраційних записів.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне рішення суду буде виготовлене 17.09.2020 року.
Суддя: Д.М.Лєдньов