ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2020Справа № 910/5158/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України
провизнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача:Деруга Н.О. - представник за довіреністю
від відповідача:Лаухіна В.В. - представник за довіреністю
від третьої особи-1:Матросов Д.Г. - представник на підставі ордеру
від третьої особи-2:Кеда І.В. - представник за наказом
від третьої особи-3:не з'явились
14.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2 недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2, укладений між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" є недійсним, оскільки підписаний зі сторони позивача з перевищенням повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5158/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2020, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України; залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 № 910/5158/20 описку.
28.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
12.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позову.
12.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третіх осіб.
15.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.
18.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
21.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкликання заяви про визнання позову.
Підготовче засідання, призначене на 26.05.2020, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 підготовче засідання призначено на 18.06.2020.
15.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
15.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли пояснення.
15.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про поновлення строку на подання пояснень.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Разом з отим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 (дата набрання чинності - 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, з огляду на вищенаведене, суд залишає без розгляду клопотання третьої особи про поновлення строку на подання пояснень, оскільки станом не день подання пояснень такий строк не було пропущено.
18.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 18.06.2020 судом оголошено перерву до 13.07.2020.
26.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 13.07.2020, суд, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2020.
13.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло повідомлення та клопотання про зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на Акціонерне товариство "Аграрний фонд".
Представник третьої особи-3 у судове засідання 03.09.2020 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 03.09.2020 з'явилися представники позивача, відповідача та третіх осіб-1, 2 та надали пояснення.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи-1 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи-2 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просить суд ухвалити законне рішення.
У судовому засіданні 03.09.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши надані суду докази, суд
08.08.2019 між Публічним акціонерного товариства "Аграрний фонд" в особі Голови правління Радченка Андрія Анатолійовича, який діє на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 175-р "Про призначення Радченка А.А. головою правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" та Статуту (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-19/08/08/2 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати ЦП (цінні папери), а саме: акції прості, бездокументарні, іменні, Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" у кількості 18 500 106 шт. загальною вартість 22 242 787 грн 30 коп.
Відповідно до пункту 2.1. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату суми договору на поточний рахунок продавця до 30.09.2019, допускається оплата частинами.
Згідно з пунктом 2.2. договору продавець зобов'язаний передати ЦП у власність покупцю до 31.08.2019.
Пунктом 2.3. договору визначено, що сторони зобов'язані по закінченню операцій підписати акт прийому-передачі ЦП до цього договору.
Даний договір укладено в письмовій формі з дотриманням вимог чинного законодавства. Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами взятих на себе згідно з договором зобов'язань (пункт 9.1. договору).
Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів, підписаного та скріпленого печатками сторін, продавець передав, а покупцем прийняв цінні папери з наступними характеристиками: акції прості, бездокументарні, іменні, Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" у кількості 18 500 106 шт. загальною вартістю 22 242 787 грн 30 коп.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2 підписаний зі сторони позивача з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання його недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 364 утворено Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд".
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 698 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - Статут).
Відповідно до пункту 9 Статуту товариство має у власності відокремлене майно (в тому числі нерухоме), може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі укладати угоди (договори, контракти), вчиняти інші правочини.
Згідно з пунктом 10 Статуту товариство провадить свою діяльність на комерційній основі і володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Пунктом 17 Статуту визначено, що метою діяльності товариства є створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства, функціонування ринку сільськогосподарської продукції, підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, а також одержання прибутку від провадження господарської діяльності відповідно до законодавства.
За умовами пункту 18 Статуту предметом діяльності товариства є, зокрема, інвестиційна діяльність.
Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" унормовано, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).
За приписами статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
Отже, статутом передбачено, що Акціонерне товариство "Аграрний фонд" має право здійснювати інвестиційну діяльність шляхом придбання та продажу цінних паперів за умови, що така діяльність є прибутковою та має позитивні наслідки для акціонерів товариства.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що за змістом частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відповідності до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно із статтею 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.
Як вбачається з преамбули договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № № БВ-19/08/08/2, при підписанні вказаного правочину ОСОБА_1 діяв на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 175-р "Про призначення ОСОБА_1 головою правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" та Статуту.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 як посадова особа акціонерного товариства перевищив повноваження, передбачені Статутом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" і діяв всупереч інтересам позивача. Так, позивач стверджує, що ОСОБА_1 не повідомив наглядову раду та/або акціонера Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про укладення спірних правочинів. Позивач наголошує, що Кабінет міністрів України як єдиний акціонер Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" не погоджував укладання договору, вчиненого головою правління ОСОБА_1 під час перебування на посаді.
Відповідно до пункту 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" є акціонерним товариством, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 364.
Згідно з пунктами 6 та 7 Статуту Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Мінагрополітики.
Згідно із пунктом 33 Статуту органами товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.
Відповідно до пункту 43 Статуту правління є виконавчим колегіальним органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління. Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінагрополітики. Контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Голова правління організовує роботу правління та в період між засіданнями правління здійснює безпосереднє керівництво товариством, вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції інших органів товариства (п. 47 Статуту).
Пунктом 48 Статуту визначено, що Голова правління: 1) без довіреності: вчиняє від імені товариства правочини, зокрема розпоряджається відповідно до законодавства та цього Статуту майном товариства, в тому числі коштами; підписує договори, зокрема зовнішньоекономічні договори (контракти); 2) представляє товариство у відносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності та фізичними особами на території України та за її межами; 3) видає від імені товариства довіреності; 4) скликає засідання правління, визначає їх порядок денний та головує на них; 5) розподіляє обов'язки між членами правління; 6) укладає від імені товариства контракти з першим заступником, заступником (заступниками) голови правління, іншими членами правління, призначає та звільняє працівників товариства, в тому числі керівників та головних бухгалтерів філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, застосовує до них заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; 7) видає відповідно до своїх повноважень накази та дає розпорядження, обов'язкові для виконання працівниками товариства; 8) затверджує штатний розпис товариства та штатний розпис відокремлених структурних підрозділів, а також розміри посадових окладів працівників товариства; 9) підписує колективний договір; 10) вимагає скликання позачергових засідань наглядової ради, бере участь у її засіданнях; 11) затверджує посадові інструкції працівників товариства, приймає рішення про їх відрядження; 12) вживає заходів для досудового врегулювання спорів, підписує позовні заяви, скарги та інші документи, що можуть бути предметом судового розгляду, представляє інтереси товариства в суді з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі в судовому процесі, в тому числі щодо повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження судового рішення, подає виконавчий документ до стягнення або видає довіреність на вчинення відповідних дій іншій особі; 13) виконує інші функції, необхідні для забезпечення поточної діяльності товариства.
Отже, судом встановлено, що умовами Статуту не передбачено жодних обмежень повноважень Голови правління ПАТ "Аграрний фонд" щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів.
Згідно з частиною 1 статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, між позивачем та відповідачем було складено акт прийому-передачі цінних паперів, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери з наступними характеристиками: акції прості, бездокументарні, іменні, Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" у кількості 18 500 106 шт. загальною вартістю 22 242 787 грн 30 коп.
Платіжними дорученнями від 09.08.2019 № 162 на суму 21 000 000 грн 00 коп. та від 13.08.2019 № 166 на суму 1 242 787 грн 30 коп. підтверджується оплата відповідачем цінних паперів згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2.
Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 по справі №3-59гс14.
Таким чином, суд дійшов висновку, що такі дії свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" договору, а отже правочин є схваленим.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2019 № БВ-19/08/08/2 недійсним відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 17.09.2020
Суддя Н.Б.Плотницька