Справа № 201/8668/20
Провадження № 6/201/394/2020
11 вересня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Наумова О.С., ознайомившись з матеріалами подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
09 вересня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця Сивокозова О.М. перебуває зведене виконавче провадження № 62168965 з примусового виконання виконавчого листа № 208/4839/17, виданого 19.05.2020р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 613 394,40 грн. та судові витрати по 8 462,50 грн. з кожного.
Рішення до теперішнього часу не виконано, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено для погашення заборгованості, що дає підстави вважати про фактичне ухилення боржника від виконання своїх фінансових зобов'язань.
Суд, розглянувши подання, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Статтею 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Частиною 2 ст. 183 ЦПК України передбачено, що заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконання нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України виконавець зазначає наявність у нього невиконаних зобов'язань, покладених на нього рішенням від виконання якого він ухиляється.
Як роз'яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року під ухиленням слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
Обмеження є крайньою мірою до боржника і застосовується у виняткових випадках, коли відсутня будь-яка об'єктивна можливість виконання судового рішення без застосування цих заходів, водночас обмеження у праві виїзду за межі України створить для нього негативні наслідки та стимулюватиме останнього до якнайшвидшого виконання зобов'язань (рішення).
Оскільки питання обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом без особистої участі боржника, який у зв'язку з цим позбавлений можливості надавати заперечення та докази проти цього, а тому саме на приватного виконавця покладається обов'язок доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань або рішень.
Задоволення подання можливо лише за умови доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання, оскільки юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перебуває зведене виконавче провадження № 62168965 з примусового виконання виконавчого листа № 208/4839/17, виданого 19.05.2020р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 613 394,40 грн. та судові витрати по 8 462,50 грн. з кожного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», яке вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону №606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України).
Тільки у разі не доведення боржником своєї вини та ухилення від виконання зобов'язання суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК), причому на момент звернення до суду з поданням приватного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій, спрямованих на виявлення майна боржника, обмежився лише накладення арешту на грошові кошти та майно боржника, а також те, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його виконання, суд приходить до висновку, що не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. Доказів на підтвердження ухилення (дії або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанню обов'язків, покладених на нього судовим рішенням) суду не надано. Тому у задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 259, 260, 441ЦПК України, -
У задоволенні подання приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.С. Наумова