ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2020Справа № 910/9906/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/9906/20
за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
доПриватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»
простягнення 126 774,97 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (надалі - відповідач, ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал») про стягнення 126 774,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №311564 від 25.07.2018р. з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем у період з грудня 2019 року по травень 2020 року теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку з чим у ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» виникла заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» у розмірі 121 333,62 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 763,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 395,42 грн. та 3% річних у розмірі 282,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9906/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
12.08.2020р. до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими передбачено, що на період дії карантину забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам у разі їх несплати у неповному обсязі, а також нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім, цього, відповідач зазначає, що ним 10.07.2020р. та 04.08.2020р. здійснено повне погашення наявної перед позивачем заборгованості.
03.09.2020р. до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої проти доводів відповідача заперечує, вказуючи на те, що посилання відповідача на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено нарахування пені в розмірі 0,01 відсотків від загальної суми боргу є помилковими, оскільки правовідносини сторін у даному спорі регулюються Законом України «Про теплопостачання».
Стосовно посилань відповідача на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» позивач зазначив, що ним передбачено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, однак теплова енергія, яка є предметом Договору, в розумінні Закону України «Про теплопостачання» не є комунальною послугою, а є товарною продукцією, що на думку позивача виключає можливість застосування вказаного закону до спірних правовідносин.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.07.2018р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №311564 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримувати її та оплачувати відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1.
Згідно з п. 2.2.2 Договору, постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:
- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);
- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;
- акт звіряння розрахунків;
- акт приймання-передавання товарної продукції.
У відповідності до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.
Згідно з п. 1 Додатку №2 до Договору, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1 078,96 грн./Гкал.
За умовами п. 2 Додатку №2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4).
Пунктом 3 Додатку №2 до Договору передбачено, що у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатка №1.
Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 Додатку №2 до Договору).
За умовами п. 5 Додатку №2 до Договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.
Пунктом 8 Додатку №2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим Додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо: п/р НОМЕР_2 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи «інші»; п/р НОМЕР_3 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних споживачів; п/р НОМЕР_4 - за теплову енергію, спожиту для потреб релігійних організацій.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1 та п. 4.2 Договору).
За доводами позивача спір у справі виник у зв'язку із тим, що ним належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого, за період з грудня 2019 року по травень 2020 року у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка на день подання позову становить 121 333,62 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 763,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 395,42 грн. та 3% річних у розмірі 282,45 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки теплової енергії відповідачу у період з грудня 2019 року по травень 2020 року, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було подано до суду облікові картки Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» за період з грудня 2019 року по травень 2020 року та акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.
Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з грудня 2019 року по травень 2020 року не підписані представником відповідача.
Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Пунктом 9 Додатку №2 до Договору передбачено обов'язок споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформити і повернути один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відтак, доказів виконання п. 9 Додатку № 2 до Договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.
За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» докази на підтвердження постачання відповідачу у період з грудня 2019 року по травень 2020 року теплової енергії у гарячій воді доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 10 Додатку №2 до Договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.
Отже, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу за спожиту теплову енергію наступним чином:
- за грудень 2019 року - 4 213,78 грн. (3,39570 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.01.2020р.;
- за січень 2020 року - 40 182,52 грн. (30,40693 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.02.2020р.;
- за лютий 2020 року - 33 384,40 грн. (27,99375 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.03.2020р.;
- за березень 2020 року - 26 186,89 грн. (24,25261 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.04.2020р.;
- за квітень 2020 року - 10 321,90 грн. (4,00000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 3,87878 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 11.05.2020р. (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.05.2020р. - неділю);
- за травень 2020 року - 7 044,13 грн. (4,96000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.06.2020р.
Відтак, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, щодо якого заявлено позов, настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, відповідач взятих на себе грошових зобов'язань належним чином не виконав внаслідок чого за ним, виникла заборгованість з оплати вартості спожитої за період з грудня 2019 року по травень 2020 року теплової енергії у розмірі 121 333,62 грн.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжних доручень №1005 від 10.07.2020р. та №1179 від 04.08.2020р., а також підтверджено позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачем після відкриття провадження у справі, заборгованість, що виникла за договором №311564 від 25.07.2018р. погашено в повному обсязі.
Так, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №910/9906/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 121 333,62 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 763,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 395,42 грн. та 3% річних у розмірі 282,45 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, та здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Проте, при здійснені обрахунку пені позивачем не було враховано приписів ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України під час визначення дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати за спожиту у квітні 2020 року теплову енергію.
Правомірним є нарахування пені за прострочення оплати за квітень 2020 року - з 12.05.2020р.
Суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені, та встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати за спожиту у квітні 2020 року теплову енергію) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 4 746,39 грн.
В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 17,09 грн., обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, та встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати за спожиту у квітні 2020 року теплову енергію), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» 3% річних у розмірі 187,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 395,42 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 95,31 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.
В той же час, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат вказуючи на те, що на підставі прийнятих Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. №530-ІХ та Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. №533-ІХ, споживачі на період дії карантину фактично звільнені від відповідальності за несвоєчасне внесення платежів за жилого-комунальні послуги.
Однак, суд відхиляє такі доводи відповідача з наступних підстав.
Так, згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України №530-IX від 17.03.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також, згідно з частиною 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. №533-ІХ, до 1 липня 2020 року зупинені дії пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статт 7 та частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Так, відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
У пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Тобто, зазначеними нормами визначена обов'язкова ознака споживача комунальних послуг, а саме: споживачем комунальних послуг може буди фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, або юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Враховуючи зазначене вище до споживачів комунальних послуг відносяться фізичні/юридичні особи - власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем.
Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень приєднані до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами комунальних послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
В той же час, слід зазначити, що постачальник теплової енергії (КП «Київтеплоенерго») не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Городня, 9, оскільки внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Таким чином, з урахуванням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення з урахуванням, зокрема, норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником/балансоутримувачем/управителем будинку, та кінцевими споживачами (споживачами комунальних послуг) - власниками житлових/нежитлових приміщень.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що правовідносини сторін у даній справі виникли в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за №1198 та іншими нормативно-правовими актами України, що в свою чергу виключає можливість застосування дії Законів на відповідача у питанні щодо нарахування та сплати пені за порушення господарського зобов'язання в частині своєчасного розрахунку за отриману електричну енергію.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Однак, інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» пені у розмірі 4 746,39 грн., 3% річних у розмірі 187,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 395,42 грн.
В іншій частині (пеня у розмірі 17,09 грн. та 3% у розмірі 95,31 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав, а провадження у справі щодо стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 121 333,62 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір, сплачений позивачем за позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем товару у розмірі 121 333,62 грн., покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини, а погашення зазначеної суми заборгованості відбулося після звернення позивача із даним позовом до суду та порушення провадження у справі.
Керуючись статями 129, 130, 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/9906/20 в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 121 333,62 грн. - закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 00260652) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) пеню у розмірі 4 746 грн 39 коп., 3% річних у розмірі 187 грн. 14 грн., інфляційні втрати у розмірі 395 грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2 100 грн 14 коп.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 16.09.2020.
Суддя А.І. Привалов