Справа № 309/1560/18
08 вересня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря: Терпай С.М.,
за участі представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 26 лютого 2020 року, головуючий суддя Савицький С.А., у справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що за рішенням Хустського районного суду від 23.09.2011 року шлюб між сторонами розірвано, з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 500 грн. щомісячно, починаючи з 03.05.2011 року, до досягнення дитиною повнолітнього віку (справа № 2-1340/11). Позивачкою після розірвання шлюбу змінено прізвище на « ОСОБА_5 », та ім'я на « ОСОБА_6 », що стверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 13.02.2015 року. Після розірвання шлюбу відповідач фактично не цікавиться вихованням дочки, має заборгованість по сплаті аліментів. На сьогоднішній день утримання дитини потребує значних витрат і розмір аліментів в сумі 500 грн. не може забезпечити мінімального рівня задоволення потреб дитини і не відповідає навіть мінімальному розміру аліментів на утримання дитини. Дитина дорослішає і збільшуються витрати на її утримання, харчування, навчання. Відповідач отримує свій дохід заробітками за кордоном, куди систематично виїжджає, працює в Чеській Республіці, де має дозвіл на роботу. Відповідач має достатній заробіток для того щоб надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, тому позивачка вважає за можливе присудження з нього аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. На сьогоднішній день мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому вважає можливим збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 1800 грн. щомісячно.
В ході розгляду справи позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог. В заяві посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За період присудження аліментів відповідач має заборгованість по вже стягнених аліментах за період з 18.01.2012 року по 30.04.2018 року. Станом на 02.05.2018 року заборгованість по аліментах складає 22 500 грн. Позивачка вважає, що має право на стягнення пені з відповідача у відповідності до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України. За наданим нею розрахунком за період з 01.05.2017 року по 01.05.2018 року пеня становить 11810 грн. та пеня за останній рік виходячи з суми боргу станом на 01.05.2017 року в розмірі 60225 грн., всього пеня становить 72305 грн.
Рішенням Хустського районного суду від 26 лютого 2020 року позов задоволено.
Визначено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 для утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі по 1800 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 18 січня 2012 року по 30 квітня 2018 року в розмірі 72 035 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави, судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивачкою не надано жодного доказу щодо покращення його матеріального становища. Крім того, вказує, що згідно довідки державного виконавця у нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Стороною позивача було надіслано заяву про розгляд справи без їх участі. Рішення суду просили залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться на утриманні та вихованні позивачки.
Рішенням Хустського районного суду від 23.09.2011 року шлюб між сторонами розірвано, з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 500 грн. щомісячно, починаючи з 03.05.2011 року, до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В той же час, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідач зобов'язаний виконувати обов'язок по утриманню дитини нарівні з позивачкою.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України, - зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів.
Доведення вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, у зв'язку з гарантованим мінімальним розміром аліментів на дитину, судом першої інстанції не враховано, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Таким чином, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з вересня 2018 року відповідач сплачує аліменти в сумі, яка відповідає 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Що стосується цієї вимоги, то слід зазначити, що в матеріалах справи містяться різні довідки та розрахунки заборгованості по аліментам.
Натомість, апелянтом надано довідку №14.5.-36/12207 від 03.04.2020 року, в якій зазначено, що станом на 01.04.2020 року заборгованість по виконавчому листу 2-1340 виданий 18.01.2012 року становить 0,00 гривень. А також, згідно наданого розрахунку вбачається, що у апелянта відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. 374,375,381-384ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хустського районного суду від 26 лютого 2020 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 14 вересня 2020 року.
Головуючий
Судді