11.09.2020 Справа №607/15353/20
11 вересня 2020 року
провадження №1-кс/607/6595/2020
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , на утриманні є донька 2018 року народження, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України,
Слідчий СУ ГУНП України в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12020211180000017 від 24.01.2020 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000017 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на особисте збагачення внаслідок виготовлення, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту громадянам України незаконно виготовлених голографічних захисних елементів, які містяться на ІД-картках громадян країн Європейського Союзу.
Переслідуючи мету збагачення, шляхом виготовлення з метою збуту та збут незаконно одержаних голографічних захисних елементів, ОСОБА_4 вступив в злочинну змову із ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, маючи на меті отримати частину прибутку, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_4 отримав замовлення від ОСОБА_7 , який будучи фізичною особою-підприємцем, займається працевлаштуванням осіб в країнах Європейського Союзу, на виготовлення підробленого офіційного документа - ІД-картки громадянина Болгарії. Так, ОСОБА_4 , на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_7 , за допомогою спеціального обладнання, зокрема, комп'ютерної та друкувальної техніки із спеціальним обладнанням для друку на пластикових картках виготовив та роздрукував ІД-картку громадянина Республіки Болгарія, видану на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 та за допомогою прес-ламінатора на поверхню підробленого офіційного документа наніс голографічний захисний елемент, який зберігав за місцем власного проживання, що за адресою АДРЕСА_2 .
В подальшому, 08.04.2020 о 13:38 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні відділення ТОВ «Нова Пошта» №4, що в м. Білгород-Дністровський Одеської області, здійснив пересилання голографічного захисного елемента, який міститься на підробленій ІД-картці громадянина Болгарії. ОСОБА_7 , отримавши ІД-картку громадянина Республіки Болгарія, видану на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 із голографічним захисним елементом, яку переслав йому ОСОБА_4 , збув дану картку невстановленій слідством особі, за що отримав грошових коштів, частину з яких в подальшому надав ОСОБА_4 .
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина ОСОБА_4 , виник злочинний умисел направлений на зберігання незаконно виготовлених голографічних захисних елементів, які останній зберігав з метою їх подальшого нанесення на підроблені офіційні документи, які виготовляв з метою подальшого збуту громадянам України, які мають намір працевлаштування закордоном в країнах Європейського Союзу.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, у невстановлений слідством спосіб, переслідуючи мету збагачення, не будучи при цьому суб'єктом господарювання та представником органу ліцензування, придбав голографічні захисні елементи, які в подальшому протягом тривалого часу незаконно зберігав за місцем власного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою їх подальшого збуту.
10 вересня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
Слідчий вважає, що на даний час виникла необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 згідно з вимогами пунктів 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.199 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність вищезазначених ризиків.
Посилаючись на вищенаведене та те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, існування ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, соціальні зв'язки, майновий стан, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, зазначив, що застосувавши більш м'який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, які останньому добре відомі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити.
Прокурор зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 України, належним чином обґрунтована, встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням зазначених ризиків, лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Захисник-адвокат ОСОБА_5 заперечив з приводу клопотання слідчого. Вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та те, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 Пред'явлена підозра не є обґрунтованою.
Також просив врахувати, що ОСОБА_4 хворіє, є особою молодого віку, характеризує себе з позитивної сторони, на утриманні перебуває дружина та малолітня дитина. Крім того, підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Відтак, вважає, що у даному випадку достатньо буде застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Нормами ч.1 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000017 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України.
10 вересня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України.
10 вересня 2020 року постановою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42020211180000017 від 24 січня 2020 року, №12020210010001949 від 10.09.2020 року об'єднано в одне кримінальне провадження та присвоєно №42020211180000017 від 24.01.2020 року.
11 вересня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
Так, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, яке є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання слідчим та прокурором доказами, а саме:
- протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 05.03.2020 року, 16.04.2020 року, 27.03.2020 року, 09.07.2020 року;
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) - накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмку;
- протоколами огляду інтернет сторінок;
- інформацією отриманою тимчасовим доступом ТОВ «Нова Пошта»;
- протоколом обшуку від 09.09.2020 року;
- протоколами огляду речових доказів.
Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграф 1 (с) Конвенції, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин". Існування "обґрунтованої підозри" розглядається як необхідна, а при первісному обранні навіть іноді неодмінна і достатня підстава для арешту.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява № 42310/04).
Таким чином, під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього. При цьому, повідомлення особи про підозру, повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, що не узгоджуються з іншими, значить не можна приймати рішення про повідомлення особи про підозру.
Таким чином, сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та надане суду повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.199 КК України, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.199 КК України не є вочевидь необґрунтованою.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов"язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилались слідчий, прокурор у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є особою молодого віку, одружений, на утриманні перебуває неповнолітня дитина, хворіє, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не притягувався до відповідальності.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри, існування ризиків встановлених ст.177 КПК України, однак недоведено, необґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, для запобігання вищевказаним ризикам, що доведені у судовому засіданні, під час розгляду клопотання.
Зігдно з вимогами ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосуваення більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, його вік, репутацію, стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитии, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Крім того, згідно заяви ОСОБА_9 , яка є дружиною ОСОБА_4 від 11.09.2020 року встановлено, що остання не заперечує, що у разі обрання судом запобіжного заходу у виді домашнього арешту, її чоловік ОСОБА_4 буде проживати у будинку по АДРЕСА_2 разом з нею та їхньою спільною дочкою, який на праві вланості належить їй.
Відтакк, приймаючи до уваги заяву ОСОБА_9 , слідчий суддя, враховуючи обставин вчинення кримінального правопорушення вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить в достатній мірі виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Слід також зазначити, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, не може бути підставою для застосування відносно підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 домашній арешт, шляхом заборони залишати житло цілодобово.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього на строк не більше двох місяців обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи до уваги обставини, за яких було вчинено злочин, характер та наслідки його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 іншого менш суворого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У клопотанні слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- утриматись від спілкування із свідками, експертами та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 07 листопада 2020 року.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_4 негайно доставляється до місця свого проживання по АДРЕСА_2 та звільняється з-під варти.
Копію ухвали вручити ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1