Справа № 289/765/20
Номер провадження 2/289/530/20
11.09.2020 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
18.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн., починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В позові зазначає, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 04.07.2014, від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні, сторони разом не проживають вже близько двох років, а відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. В зв'язку із ухиленням відповідача від обов'язку утримувати дочку позивач вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою від 22.07.2020 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику). Надано відповідачу строк для подання відзиву.
Судом сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу також надіслано і копію позову з додатком.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, копію ухвали та копію позовної заяви з додатками отримав 29.07.2020 (а.с.25), клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.03.2019 (а.с.14).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13).
Із довідки № 432 від 13.05.2020, виданої виконкомом Потіївської сільської ради, разом із матір'ю ОСОБА_1 проживають: син - ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_3 , а також мати, батько, брат та сестра (а.с.11).
Позивач ОСОБА_1 надала до суду медичні довідки відносно стану свого здоров'я та наявності низки хвороб (а.с.4,5,6,7), згідно Довідки до акту МСЕК ОСОБА_1 з 29.03.2019 встановлено третю групу інвалідності (а.с.8).
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, вони зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст.ст. 141, 180 СК України).
Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Способи виконання обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені в ст. 181 СК України, за змістом ч. 3 якої кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача на користь позивача на утримання їх малолітньої дитини, суд виходить з наступного. Позивач просила суд визначити аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., щомісячно.
Відповідачем не надано до суду заперечень щодо заявлених позивачем обставин та суми заявлених аліментів.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Враховуючи, що дитина проживає спільно з матір'ю, яка нею опікується постійно, і об'єктивно несе більші витрати на їх утримання та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки належить визначити в твердій грошовій сумі в заявленому позивачем розмірі щомісячно, починаючи з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, у відповідності до ст. 180 СК України.
При постановленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 180-183, 192 СК України, керуючись статями ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.05.2020 і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н. С. Сіренко