14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 200/4229/20-а
адміністративне провадження № К/9901/21637/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року
у справі №200/4229/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з часу отримання інвалідності;
зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити позивачу недоотримані суми пенсії за весь час інвалідності, а саме з травня 1964 року по 2000 рік.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й скерувати справу на новий розгляд.
Дослідивши зміст касаційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через відмову Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з часу отримання інвалідності. І тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень стосовно відмови в нарахуванні та виплаті пенсії, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області мусило, на думку скаржника, нарахувати та виплатити йому недоотримані суми пенсії за весь час інвалідності, а саме: з травня 1964 року по 2000 рік, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності, оскільки скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд касаційної інстанції також не встановив випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17 Верховний Суд не бере до уваги, оскільки у зазначеному судовому рішенні Верховний Суд надав оцінку обґрунтованості позовних вимог, які не є тотожними предмету позову в цій справі.
Зокрема, у справі № 521/940/17 позивач просив:
- визнати протиправним рішення щодо відмови у виплаті йому компенсації втрати частини доходів за період з липня 2014 року по вересень 2015 року, через знецінення грошей внаслідок інфляції;
- визнати протиправними дії щодо утримання із суми доплати до його пенсії (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) податку на доходи фізичних осіб і військового збору в сумі 695,36 грн;
- стягнути грошові кошти, утримані із суми доплати до пенсії (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) в розмірі 695,36 грн;
- стягнути грошові кошти в сумі 3910,29 грн в якості відшкодування втрати частини доходів;
- стягнути шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в розмірі 50000,00 грн в якості відшкодування понесених витрат, викликаних необхідністю лікування (витрат на придбання двох стентів коронарних Resolute Integrity);
- стягнути моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, в розмірі 50000,00 грн;
- стягнути моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, в розмірі 50000 грн.
Натомість у справі № 200/4229/20-а, у якій була подана ця касаційна скарга, зміст заявлених позовних вимог полягає у визнанні протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті пенсії з часу отримання інвалідності й зобов'язанні відповідача нарахувати та виплатити недоотримані суми пенсії за весь час інвалідності, а саме: з травня 1964 року по 2000 рік.
Отже, предмети позовів у справі № 521/940/17 та у справі № 200/4229/20-а істотно різняться, а тому висновки Верховного Суду, які викладені у його постанові від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин за участю скаржника під час розгляду справи № 200/4229/20-а.
Водночас вимоги своєї касаційної скарги заявник обґрунтовує також покликанням на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17. Своєю чергою колегія суддів зауважує, що принциповою відмінністю фактичних обставин згаданої справи від обставин справи, в якій скаржник подав свою касаційну скаргу, полягає в тому, що Верховний Суд надавав юридичну оцінку обґрунтованості дій органу Пенсійного фонду України щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01 березня 2016 року, тоді як у справі № 200/4229/20-а виплата пенсії скаржникові не припинялася. Заявник наполягає на протиправності ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 йому недоотриманих ним сум пенсії за весь час інвалідності (з травня 1964 року по 2000 рік), тобто за весь період до моменту призначення йому пенсії, що свідчить про різні підстави, які призвели до звернення до суду з позовом у названих справах. Наведене виключає можливість взяття до уваги згаданої постанови Верховного Суду під час надання оцінки спірним правовідносинам у цій справі.
Щодо твердження позивача про те, що цю справу слід було розглядати в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зауважує, що розгляд адміністративних справ в порядку спрощеного позовного провадження врегульований статтею 257 КАС України. За змістом частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Водночас, дана справа не підпадає під вимоги встановлені частиною четвертою статті 12 КАС України, відповідно до якої виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Отже суди цілком обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 200/4229/20-а.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.В. Желєзний Л.В. Тацій В.М. Шарапа