03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1145/19 пров. № 857/12170/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Коваля Р.Й.,
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Жуковська Л.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 12 год. 31 хв. 08 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 18 жовтня 2019 року, у справі №460/1145/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови
16.05.2019 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, просило визнати протиправною та скасувати постанову від 09.04.2019 №543 «Про накладення штрафу на ПАТ «РІВНЕГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».
У судовому засіданні 16.07.2019 ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника позивача про заміну позивача задоволено та замінено позивача у справі на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний видати окреме розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, а тому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнявши оскаржену постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, позбавила позивача права на усунення встановлених порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки та можливості уникнути застосування до позивача штрафних санкцій. Суд першої інстанції вказав, що постановою №543 від 09.04.2019 позивача зобов'язано здійснити перерахунок фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу споживачу, звернення якого не було підставою для проведення перевірки. Суд першої інстанції зазначив, що на час проведення перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не затвердила та не оприлюднила уніфіковану форму акта у встановленому Законом №877-V порядку, а тому, не мала правових підстав на проведення відповідної перевірки. Суд першої інстанції вказав, що на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури, а саме: приведення газу до стандартних умов та розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час здійснення заходу позапланового контролю комісією застосовано уніфіковану форму акта перевірки. Скаржник вказує, що законодавцем не встановлено строк, протягом якого орган державного нагляду (контролю) має затвердити такі уніфіковані форми актів. Зазначає, що перелік питань, затверджених додатком до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, є вичерпними для всіх суб'єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки такі сфери регулювання є як ризиково-орієнтованими, так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів. Скаржник звертає увагу, що вказаний Порядок контролю набрав законної сили 12.08.2018 та не оскаржувався позивачем. Вказує, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що Державна регуляторна служба України надала комісії дозвіл на проведення позапланового заходу контролю. Звертає увагу, що рішення про накладення штрафу приймається регулятором у формі постанови. Вказує, що суд першої інстанції невірно застосовує норми Кодексу газорозподільних систем та не дослідив того факту, що покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу.
В судовому засіданні 03.09.2020 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зареєстроване як юридична особа 14.07.1994, основним видом економічної діяльності є КВЕД 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 4 частини 9 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», на підставі постанови НКРЕКП №314 від 05.03.2019 «Про проведення позапланових перевірок ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Житомиргаз», ПАТ «Закарпатгаз», ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Івано-франківськгаз», ПАТ «Київоблгаз», ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Рівнегаз», ПАТ «Сумигаз», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПАТ «Чернівцігаз», ПАТ «Чернігівгаз» та звернення споживача 1 за ЕІС - кодом 56ХМ29G83354675К, з урахуванням листа Державної регуляторної служби України від 25.02.2019 №1155/0/20-19 Сектором НКРЕКП у Рівненської області проведена позапланова перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема, дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 в частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимого цього Кодексу.
За наслідками вказаної перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складено акт щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 01.04.2019 №127, в якому зафіксовано порушення Товариством пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу (т.1 а.с.16-24).
Товариство на акт позапланового заходу від 01.04.2019 №127 подало Сектору НКРЕКП у Рівненській області заперечення (т.1 а.с.25-35).
09.04.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за результатами розгляду акта № 127 від 01.04.2019 винесено постанову «Про накладення штрафу на ПАТ «РІВНЕГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» №543, якою: 1. відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» накладено штраф у розмірі 850000,00 грн. на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ; 2. відповідно до пункту 1 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» у строк до 26.04.2019 зобов'язано позивача привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56XN22A33500641N за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу; 3. у разі здійснення позивачем неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до 26.04.2019 привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (т.1 а.с.36-38).
Не погоджуючись з прийняттям постанови від 09.04.2019 №543 «Про накладення штрафу на ПАТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», Товариство звернулося із позовом до суду.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1540-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом державного контролю та застосування заходів впливу (пункт 4 частини 2 статті 3 Закону № 1540-VIII).
Статтею 14 Закону № 1540-VIII встановлено, що основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до пунктів 1, 11, 12 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
Статтею 19 Закону № 1540-VIII встановлено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Під час здійснення державного контролю Регулятор має право, зокрема: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.
Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав.
Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - трьох робочих днів. У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - до п'яти робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
Так, у зв'язку з зверненням ОСОБА_1 у Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зі скаргою від 26.12.2018, в якій з посиланням на неправомірне врахування до об'єму природного газу коефіцієнта проведення до стандартних умов, така просила провести перевірку на предмет порушення постачальником Ліцензійних умов проведення господарської діяльності з постачання природного газу (т.1 а.с.69-74).
04.01.2019 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулася з листом №80/14/7-19 до Державної регуляторної служби України та Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України про надання погодження для проведення позапланової перевірки, зокрема, ПАТ «Рівнегаз» (т.1 а.с.75-76).
Листами від 09.01.2019 №217/14/7 та від 18.01.2019 №610/14/7 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надано додаткові документи та пояснення до листа від 04.01.2019 №80/14/7-19, з проханням врахувати такі під час розгляду питання щодо проведення позапланових перевірок (т.1 а.с.77-81).
Державна регуляторна служба України листом від 25.02.2019 №1155/0/20-19 погодила Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проведення позапланової перевірки додержання вимог пункту 2.1 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України від 09.04.2015 №329-VII «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме щодо донарахування побутовим споживачам обсягів природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, зокрема, в ПАТ «Рівнегаз» відповідно до звернення гр. ОСОБА_1 (т.1 а.с.82-86).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 4 частини 9 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», на підставі звернень побутових споживачів, ураховуючи лист Державної регуляторної служби України від 25.02.2019 №1155/0/20-19 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №314 від 05.03.2019 «Про проведення позапланових перевірок ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Житомиргаз», ПАТ «Закарпатгаз», ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Івано-франківськгаз», ПАТ «Київоблгаз», ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Рівнегаз», ПАТ «Сумигаз», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПАТ «Чернівцігаз», ПАТ «Чернігівгаз» щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, у частині питань, необхідності перевірки яких стали підставами для здійснення цих заходів (т.1 а.с.87-88).
07.03.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видано посвідчення №119 для проведення позапланової перевірки ліцензіата Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» щодо дотримання пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (т.1 а.с.89-90).
Листом від 21.03.2019 №49-17/142 «Щодо проведення позапланової перевірки» Сектор НКРЕКП у Рівненської області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернувся до голови правління ПАТ «Рівнегаз» Дубаса П.А., просив надати необхідні для проведення перевірки документи та інформацію по споживачу ОСОБА_1 та повідомив ПАТ «Рівнегаз» про проведення позапланової перевірки з 26.03.2019 по 01.04.2019 (т.1 а.с.91-92).
Листом від 26.03.2019 №33001.3-ЛВ-1720-0319 ПАТ «Рівнегаз» надало витребовувану інформацію по споживачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.93-106).
26.03.2019 Сектор НКРЕКП у Рівненської області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернувся до голови правління ПАТ «Рівнегаз» Дубаса П.А. з листом №49-17/152 «Щодо проведення позапланової перевірки» з проханням надати інформацію по споживачах, зазначених у таблиці 1 (т.1 а.с.39-40).
На вимогу про надання інформації №49-17/152 від 26.03.2019 ПАТ «Рівнегаз» надало інформацію по запитуваних споживачах (т.1 а.с.41).
Так, відповідно до статті 22 Закону № 1540-VIII суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Посадові особи суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
Адміністративні стягнення застосовуються до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності до яких віднесено діяльність на ринку природного газу, державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки. Акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 червня 2018 року № 428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (далі - Порядок №428), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до положень розділу 5 «Порядок оформлення результатів перевірок» Порядку №428 за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки. В акті позапланової перевірки відображається інформація з перевірки питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки, а в разі виявлення порушення - його детальний опис з посиланням на відповідну норму законодавства та/або ліцензійних умов.
Отримані від уповноважених осіб ліцензіата в ході перевірки документи, пояснення з питань, що стосуються предмета перевірки, можуть долучатися до акта перевірки у вигляді додатків (у разі наявності посилань на такі документи, пояснення в акті).
В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються головою та членами комісії з перевірки. Один примірник акта перевірки передається уповноваженій особі ліцензіата, діяльність якого перевірялася. Другий примірник акта перевірки з відміткою дати та часу його отримання уповноваженою особою ліцензіата, що засвідчується підписом уповноваженої особи ліцензіата, зберігається в НКРЕКП.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п'яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки. За результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, передбачених законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про ринок природного газу» та «Про теплопостачання».
Таким чином, законодавцем встановлено наступний алгоритм дій НКРЕКП за результатами проведеної перевірки: складається акт, у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, яке оформлюється постановою, щодо усунення порушень, які були встановленні під час перевірки, рішення Регулятора оформлюються розпорядженнями.
Слід зауважити, що встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова №543 від 09.04.2019, яка винесена за результатами розгляду акта № 127 від 01.04.2019 на засіданні Національної комісії, що проведено у формі відкритого слухання, стосується не тільки накладення штрафних санкцій, а й усунення виявленого у ПАТ «Рівнегаз» порушення п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, тобто всупереч вказаним законодавчим положенням, оскільки відповідач не видав окреме розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу контролю.
Частиною 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 877-V) встановлено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнявши оскаржену постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, позбавила позивача права на усунення встановлених порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки та можливості уникнути застосування штрафних санкцій.
Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскаржуваною постановою №543 від 09.04.2019 Товариство зобов'язано здійснити перерахунок фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу споживачу, звернення якого не було підставою для проведення перевірки: підставою для проведення позапланової перевірки було звернення споживача ОСОБА_1 за ЕІС - кодом 56ХМ29G83354675К, проте оскаржуваною постановою зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС - кодом 56XN22A33500641N, за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу.
Щодо аргументів скаржника про дотримання уніфікованої форми при складанні акта №127 від 01.04.2019, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями частини 15 статті 4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Частиною 2 статті 5 Закону № 877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).
Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.
Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 877-V Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методики), розробляються Державною регуляторною службою України, і затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.
Пунктом 2 зазначеної постанови визнані такими, що втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; Постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; пункт 20 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1103.
При цьому, уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 08.2013 № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику.
Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.
Отже, з початком застосування нових Методик всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі Методик, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними.
Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.
Тобто, якщо органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному вебсайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та не спростовано скаржником належними та допустимими доказами, на час проведення перевірки Товариства Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не затвердила та не оприлюднила уніфіковану форму акта у встановленому Законом №877-V порядку, а тому, не мала правових підстав на проведення відповідної перевірки.
Вказані висновки підтверджуються копією розпорядження Державної регуляторної служби України №68 від 07.06.2019, згідно з яким, експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України за результатом розгляду апеляції (скарги) ПАТ «Рівнегаз» щодо прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 09.04.2019 №543 «Про накладення штрафу на ПАТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», прийнято рішення від 04.06.2019 №5.16 (протокол №07-19) про її задоволення: зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, усунути порушення вимог ч.7, 15 ст. 19 Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців 7, 15 ст.3 та ч. 11 ст.7 Закону України від 05.04.2017 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Щодо аргументів скаржника про те, що норма Кодексу ГРС щодо проведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає таке.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу газорозподільних систем, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, за пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Товариством як оператор ГРС відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
З урахуванням вказаних положень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скаржник помилково вказує, що такі норми стосовно приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.
Крім того, за приписами пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС оператор ГРС зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз. 3 п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).
Таким чином, на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
Окрім того, відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 17 Закону № 1504-VIIІ для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
На виконання зазначених вище законодавчих вимог 30 вересня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийняла Постанову № 2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем (пункт 5.3 Типового договору).
При цьому, відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавцем на позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури, а саме: приведення газу до стандартних умов та розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і аргументи скаржника, що Кодекс ГРС не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, оскільки Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 №116 затверджено Методику приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу (далі - Методика №116), яка призначена для приведення об'єму природного газу (далі - газ), який вимірюється побутовими лічильниками газу (далі - лічильники) в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об'єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу та поширюється на суб'єкти господарювання, які у господарсько - виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами - підприємцями для власних потреб.
Пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС встановлено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики №116. Оператор ГРМ зобов'язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.
Таким чином, вказана норма передбачає необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116, та пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.
Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики № 116, а тому є безпідставними покликання скаржника на те, що величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами відсутні.
Таким чином, обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв'язку з чим проведення Товариством таких дій є правомірним.
Отже, облік природного газу Операторами ГРМ на особових рахунках побутових споживачів з урахуванням приведення обсягів, визначених лічильниками, до стандартних умов, відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №640/20691/18 визнано протиправною та скасовано Постанову НКРЕКП № 1511 від 23.11.2018 «Щодо заборони ПАТ «Рівнегаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».
При цьому, Верховним Судом зазначено, що Регулятор сам своїми відомчими актами передбачив можливість операторів ГРМ застосовувати коригувальні коефіцієнти при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування, а тому оскаржена постанова відповідача прийнята з порушенням процедури, без дотримання чіткої послідовності дій щодо її проведення у спосіб визначений законодавством, та не містить належного нормативного обґрунтування повноважень Нацкомісії в частині заборони позивачу вчиняти розрахунки об'єму (обсягу) спожитого газу.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також суд апеляційної інстанції враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, яким визнано неконституційним надання НКРЕКП статусу постійно діючого незалежного державного колегіального органу, членів якого призначає на посади та звільняє з посад Президент України, тобто органу з колом відповідних повноважень, яким було прийнято оскаржувану у даній справі постанову. У вказаному рішенні зазначено, що Комісія за своїм статусом і повноваженнями не належить ні до органів законодавчої, ні до органів судової влади. Зі змісту Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» випливає, що Комісія також не є міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, які згідно з пунктом 9-1 статті 116 Конституції України можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України. Комісія не належить до системи органів виконавчої влади, її роботу не спрямовує і не координує Кабінет Міністрів України, як це встановлено щодо центральних органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113, п. 9 ст. 116 Конституції України). Комісія також не є консультативним, дорадчим або іншим допоміжним органом чи службою при Президентові України, які згідно з п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України він може створити для здійснення своїх повноважень.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі №460/1145/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. Й. Коваль
І. М. Обрізко
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 14.09.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України