09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 2-а-305/11 пров. № А/857/5827/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів- Гінди О. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року у справі №2-а-305/11 за позовом ОСОБА_2 до Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, та за позовом ОСОБА_1 до Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання частково недійсним рішення та заборону вчиняти дії,-
суддя в 1-й інстанції - Самсін М. Л.,
час ухвалення рішення - 27.01.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Кам'янка-Бузька,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача - Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо розгляду її заяви про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 та самочинне будівництво споруд на межі земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; зобов'язати Стрептівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області розглянути по суті її заяви про приватизацію земельної ділянки та самочинне будівництво будівель здійснене ОСОБА_1 ; зобов'язати Стрептівську сільську раду безоплатно передати їй земельну ділянку площею 0,34 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ; зобов'язати Стрептівську сільську раду подати позов до ОСОБА_1 з вимогою провести відповідну перебудову самочинно збудованих нею сараю, дровітні, льоху, відповідно до проектної документації.
Крім того, ОСОБА_1 також звернулася в суд з позовом до відповідача - Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, в якому просила визнати недійсним п.1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с. Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області, з них: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 ; зобов'язати Стрептівську сільську раду утриматись від передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без погодження нею межі; зобов'язати Стрептівську сільську раду утриматись від пред'явлення до неї позову з вимогою проведення перебудови сараю, дровітні та льоху.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Стрептівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, та справу за позовом ОСОБА_1 до Стрептівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання частково недійсним рішення та заборону вчиняти дії.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Стрептівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 та самочинне будівництво споруд на межі земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зобов'язано Стрептівську сільську раду розглянути по суті заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та самочинне будівництво будівель здійснене ОСОБА_1 . Зобов'язано Стрептівську сільську раду безоплатно передати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,34 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрептівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання частково недійсним рішення Стрептівської сільської ради та заборону вчиняти дії - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції розглянув справу та прийняв рішення за її відсутності без належного її повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи, чим порушив принцип змагальності та позбавив її права на надання пояснень та доказів як на підтвердження обґрунтованості її позову, так і на спростування доводів позовної заяви ОСОБА_2 . Таким чином, згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_2 не може бути передано у власність земельну ділянку площею 0,34 га, з них: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 , через те, що така площа земельної ділянки відсутня, що підтверджується обмірами земельної ділянки ОСОБА_2 , які проведені спеціалізованою землевпорядною організацією «Кайрас-К». Крім того, у площу земельної ділянки 0,34 га, яка передається у власність ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням та рішенням Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року, врахована (входить) земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, яка закріплена за сім'єю ОСОБА_4 та знаходиться у іншому місці - в урочищі «Фелісківка». Також суд першої інстанції не враховував, що житловий будинок та господарські будівлі, які перейшли у власність ОСОБА_1 від покійного батька, не є самочинним будівництвом, що підтверджується актом №435/19-пз від 11 липня 2019 року, який складений представником Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області. З огляду на вказане, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що покликання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час. Зокрема ухвалою суду першої інстанції від 28 травня 2013 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №2-1970/11, яке у касаційному порядку оскаржила ОСОБА_1 ; 23 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі №2-1970/11. Таким чином, ОСОБА_1 мало бути відомо про усунення обставин, які була причиною зупинення провадження у справі. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не ознайомлена з матеріалами справи і їй невідомо про докази, якими суд обґрунтував рішення, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, крім тих, які подавалися разом з позовними заявами. У додаткових письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що покликання апелянта на самовільне захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірі 0,04 га шляхом руйнування старої огорожі та будівництва нової, на невідповідність розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 , яка їй передана рішенням Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5, фактичним розмірам такої ділянки, є помилковими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовуються матеріалами справи. Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що за господарством сім'ї Гарасимів закріплена земельна ділянка у розмірі 0,10 га в урочищі «Фелісківка», від якої чоловік ОСОБА_2 відмовився, і вказана площа земельної ділянки врахована у площу земельної ділянки 0,34 га, що передана рішенням Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5, оскільки земельна ділянка в урочищі «Фелісківка» знаходиться на відстані більше 1 км від будинковолодіння в АДРЕСА_1 , та не має безпосереднього відношення до вказаного будинковолодіння. Крім того, судами в цивільній справі №№2-1970/11 встановлено, що оскільки сарай ОСОБА_1 побудований без дотримання проектної документації, тому він знаходиться на межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 з часу його побудови, а не з часу встановлення ОСОБА_2 паркану. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
ОСОБА_2 та її представник Микита Т. В. у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
ОСОБА_1 та її представник Андрушків С. Є. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Представник Стрептівської сільської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 червня 2007 року у справі №2-516/07 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССГ від 23 липня 2007 року № 444836.
ОСОБА_2 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 18 червня 2010 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ №200991 від 20 серпня 2010 року.
Земельні ділянки, на яких знаходяться належні сторонам будинки, межують між собою.
Згідно з витягом з рішення Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з рішення Стрептівської сільської ради від 07 липня 2011 року №8 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
На момент розгляду справи вказані земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не приватизовані.
Крім того, згідно з копією акта передачі-приймання межових знаків на зберігання замовнику від 26 жовтня 2010 року земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд закріплена межовими знаками. Суміжними землекористувачами (землевласниками) претензій до існуючих меж не заявлено (том 1, а.с.84).
Згідно з копією акта передачі-приймання межових знаків на зберігання замовнику від 26 жовтня 2010 року земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький район, с. Стрептів, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства закріплена межовими знаками. Суміжними землекористувачами (землевласниками) претензій до існуючих меж не заявлено (том 1, а.с.85).
Відповідно до акта, складеного 25 листопада 2011 року комісією у складі: голови комісії - Катрун М. В., членів земельної комісії - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , депутата сільської ради ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , комісією встановлено, що згідно записів з по господарських і шнурових книг з 1968 року площа земельних ділянок не змінювалась (том 1, а.с.185).
У довідці № 18, виданої Стрептівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області від 11 січня 2012 року ОСОБА_2 , зазначено, що згідно із записами по господарських книгах розмір її земельної ділянки з 1968 по 1983 рр. становить 0,34 га (том 1, а.с.186).
У жовтні 2010 року після виготовлення технічної документації ОСОБА_2 звернулася до Стрептівської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наданої їй в користування.
Згідно з випискою з рішення Стрептівської сільської ради від 25 листопада 2010 року №11 (а.с.38 т.2) ОСОБА_2 відмовлено в приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання за межові знаки в суді.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася в суд з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Стрептівська сільська рада, в якому просила зобов'язати відповідача знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04 га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року у справі №2-1970/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно побудованого (встановленого) паркану між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року у справі №2-1970/11 скасовано в частині задоволення позову та зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно побудованого (встановленого) паркану між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями, яке залишено Верховним Судом без змін, встановлено, що відповідно до акту, складеного 09 липня 2010 року комісією у складі: сільського голови Ренчки Є. М., землевпорядника сільської ради Катрун М. В., голови земельної комісії сільської ради ОСОБА_5 слідує, що будівля ОСОБА_1 не відповідає будівельному паспорту. Згідно з записом в погосподарській книзі за ОСОБА_2 закріплена земельна ділянка біля житлового будинку, площею 0,34 га. Обміри відповідають дійсності. Комісія факту самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 підтвердити не може через відсутність відповідної документації.
Згідно з листом Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 08 грудня 2016 року №476 оригіналу опорного плану с. Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо визначення меж землекористування немає.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відмова у розгляді заяви ОСОБА_2 щодо приватизації та передачу їй у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,34 га по АДРЕСА_1 суперечить положенням ст.118 Земельного кодексу України, тому бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_1 на межі земельної ділянки, є протиправною, а Стрептівська сільська рада зобов'язана розглянути вказану заяву ОСОБА_2 та передати їй у власність земельну ділянку площею 0,34 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . В частині позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Стрептівської сільської ради подати позов до ОСОБА_1 з вимогою провести відповідну перебудову самочинно збудованих нею сараю, дровітні, льоху, відповідно до проектної документації судом першої інстанції відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для визнання недійсним п.1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с.Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області та, відповідно, і, як похідних, для задоволення решти позовних вимог.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Повноваження сільських селищних рад у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.12, 20, 116, 118, 121 ЗК України.
Ст.81 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно зі ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.2 ст.116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно з положеннями ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної
документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).
Відповідно до ст.11 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи стверджується, що у жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Стрептівської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наданої їй в користування, після виготовлення відповідної технічної документації.
Згідно з рішенням Стрептівської сільської ради від 25 листопада 2010 року №11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки», розглянувши заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_1 , врахувавши те, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникло спірне питання за межові знаки, Стрептівська сільська рада вирішила відмовити ОСОБА_2 у приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання в суді.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року та постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року у цивільній справі №2-1970/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04 га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2020 року постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року у справі №2-1970/11 залишено без змін.
З системного аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що ст.118 ЗК України у повній мірі визначає порядок дій як особи, яка звертається з відповідною заявою про приватизацію земельної ділянки, так і органу місцевого самоврядування, який на підставі розгляду такої заяви зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Разом з тим, як вбачається зі змісту рішення Стрептівської сільської ради від 25 листопада 2010 року №11, ОСОБА_2 відмовлено в приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання за межові знаки в суді.
Однак ст.118 ЗК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала підстави для відмови у прийнятті рішення органу місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки як наявність невирішеного судом спору про межі земельної ділянки.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зверненню ОСОБА_2 з заявою про приватизацію земельної ділянки передувало прийняття Стрептівською сільською радою рішення від 26 липня 2010 року №5, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, і на підставі цього рішення нею було виготовлено відповідну технічну документацію щодо вказаної земельної ділянки.
Таким чином, Стрептівська сільська рада, приймаючи рішення від 25 листопада 2010 року №11, яким ОСОБА_2 відмовлено в приватизації земельної ділянки, вийшла за межі повноважень, визначених ст.118 ЗК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правові норми у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що дії Стрептівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки є протиправними.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 у спірних правовідносинах разом з визнанням протиправними дій органу місцевого самоврядування, враховуючи положення ч.2 ст.9 КАС України, має бути скасування рішення від 25 листопада 2010 року №11, яким ОСОБА_2 відмовлено в приватизації земельної ділянки, оскільки таке рішення, як встановлено в ході судового розгляду справи, призвело до порушення права ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки, якою вона користується.
Покликання ОСОБА_10 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не може бути передано у власність земельну ділянку площею 0,34 га, оскільки вказана ділянка з такою площею біля будинковолодіння ОСОБА_2 відсутня, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені апелянтом обставини належним чином не підтверджені, а також спростовуються наявною в матеріалах справи технічною документацією, що була виготовлена ОСОБА_2 на підставі рішення Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5, а також актом, який складений відповідною комісією Стрептівської сільської ради 09 липня 2010 року.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині того, що до складу земельної ділянки площею 0,34 га по АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_2 рішенням Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5 надано дозвіл на розроблення технічної документації, входить земельна ділянка площею 0,10 га в урочищі «Фелісківка», оскільки такі доводи суперечать фактичним обставинам справи, які встановлені як в ході розгляду цієї справи, так і в цивільній справі №2-1970/11.
Щодо позовних вимог ОСОБА_10 про визнання недійсним п.1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с. Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області, з них: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 та зобов'язання Стрептівської сільської ради утриматись від передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без погодження нею межі, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до витягу з рішення Стрептівської сільської ради від 26 липня 2010 року №5 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року у справі №2-1970/11, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04 га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Згідно з актом, який складений 09 липня 2010 року комісією у складі: сільського голови Ренчки Є . М., землевпорядника сільської ради Катрун М. В., голови земельної комісії сільської ради ОСОБА_5 , будівля ОСОБА_1 не відповідає будівельному паспорту. Згідно з записом в погосподарській книзі за ОСОБА_2 закріплена земельна ділянка біля житлового будинку, площею 0,34 га. Обміри відповідають дійсності. Комісія факту самовільного захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 підтвердити не може через відсутність відповідної документації.
Також судовими рішеннями у справі №2-1970/11 встановлено, що факт порушення ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на користування належною їй земельною ділянкою є недоведеним, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с. Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області є правомірним, оскільки приймаючи таке рішення Стрептівська сільська рада діяла відповідно до вимог ч.6, 7 ст.118 ЗК України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним п.1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26 липня 2010 року та зобов'язання Стрептівської сільської ради утриматись від передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без погодження нею межі, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що суд першої інстанції розглянув справу та прийняв рішення за її відсутності без належного її повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи, чим порушив принцип змагальності та позбавив її права на надання пояснень та доказів як на підтвердження обґрунтованості її позову, так і на спростування доводів позовної заяви ОСОБА_2 .
Колегія суддів, оглянувши матеріали справи, встановила, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи 27 січня 2020 року, й суд першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу за її відсутності.
Згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а позов ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням Стрептівською сільською радою вимог ст.118 ЗК України - задовольнити частково, визнати протиправними дії Стрептівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , визнати протиправним та скасувати рішення Стрептівської сільської ради від 25 листопада 2010 року №11 та зобов'язати Стрептівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та за результатами розгляду вказаної заяви прийняти рішення відповідно до ст.118 ЗК України. Щодо позовних вимог про зобов'язання Стрептівської сільської ради подати позов до ОСОБА_1 з вимогою провести відповідну перебудову самочинно збудованих, то такі задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями ініціювати звернення особи чи суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, оскільки звернення до суду з позовом є правом, що гарантується як Конституцією України, так і КАС України.
Щодо позову ОСОБА_1 , то такий як зазначено вище, задоволенню не підлягає.
Таким чином, доводи апелянта колегія суддів вважає частково підставними щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без належного повідомлення ОСОБА_1 , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення по суті позовних вимог як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 .
Щодо решти доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними вище мотивами.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року у справі №2-а-305/11 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 25 листопада 2010 року №11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки».
Зобов'язати Стрептівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 та за результатами розгляду вказаної заяви прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині постанови суду.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
Судді О. М. Гінда
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року.