03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/955/20 пров. № А/857/7411/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року про зупинення провадження в справі №460/955/20 (суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: а) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 44996,84 грн, які були виплачені у червні 2019 року;
б) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з жовтня 2012 року по червень 2019 року на суму пенсії 44996,84грн.
Ухвалою від 25 травня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №510/1286/16-а.
Ухвала мотивована тим, що спірні правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих, що вирішуються Верховним Судом у зразковій справі № 510/1286/16-а. Суд врахував, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року справу № 510/1286/16-а передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з метою правильного застосування норм матеріального та процесуального права, в тому числі формування обґрунтованої правової позиції щодо застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах про соціальний захист. Тому суд дійшов висновку, що ухвалене рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а матиме преюдиціальне значення та безпосередньо впливатиме на вирішення даної адміністративної справи, зокрема, у частині строків звернення до суду, та є достатньою та безумовною підставою для зупинення провадження у справі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини не є подібними.
Так, предметом позову у справі, що розглядається, є зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Предметом позову у справі №510/1286/16-а є зобов'язання органу Пенсійного фонду України щодо виплати індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
До того ж, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не наводить жодних мотивів, з яких він дійшов висновку про подібність правовідносин у справах, а лише наводить обґрунтування необхідності передачі судом касаційної інстанції справи №510/1286/16-а до Великої Палати Верховного Суду.
Апелянт також вважає, що питання, з приводу якого зупинено провадження у справі, можливо вирішити без зупинення такого. Адже питання строку звернення до суду з позовною вимогою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» вже врегульовано чинним законодавством, зокрема, ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 т. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в яких є вказівка на те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність рішення суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупинення провадження по справі-це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік обов'язкових та факультативних підстав для зупинення провадження у справі.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, яким керувався суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Отже, наведеною нормою передбачено право (не обов'язок) суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Водночас, із змісту наведеної норми вбачається, що зупинити провадження у справі за передбачених нею обставин суд може лише за наявності обставин, що створюють об'єктивні перешкоди в розгляді справи.
Колегія суддів вважає, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять визначення терміну «подібні правовідносини».
Тлумачення визначення «подібності правовідносин» міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 826/27404/15, де роз'яснено, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Як зазначено вище, предметом спору у справі, що розглядається, є визнання протиправною відмови відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з жовтня 2012 року до серпня 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Водночас, предметом спору у справі № 510/1286/16-а, яка переглядається Верховним Судом, є: визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат; зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення 17.07.2009 року на виконання ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарні місяці.
Отже, у даній справі спір стосується виплати компенсації у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на виконання постанови суду, а не виплати самої пенсії чи відповідних доплат до основного розміру пенсії, які не були враховані пенсійним органом при призначені пенсії, як у справі №510/1286/16-а.
Спір про виплату пенсії у належному позивачу розмірі уже вирішений постановою суду у справі №1718/2-а-1242/11.
Тому вирішення питань, що поставлені на розгляд Великій Палаті Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не можуть вплинути на результат розгляду цієї справи.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового і необґрунтованого висновку про подібність спірних правовідносин, оскільки у зазначених справах різний об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм, а тому оскаржувана ухвала про зупинення провадження у даній справі є необґрунтованою.
Також колегія суддів вважає, що формування Великою Палатою Верховного Суду в межах справи № 510/1286/16-а висновків щодо застосування норм права в частині застосування строків звернення до суду в соціальних справах не може бути підставою для зупинення провадження у справі, що розглядається, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Судами встановлено, що заборгованість із виплати пенсії була виплачена відповідачем ОСОБА_1 у червня 2019 року, відповідно, сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати повинна була виплачена у день виплати цієї заборгованості, отже, про порушення свого права на отримання такої компенсації позивач дізналася після виплати їй заборгованості без нарахування та виплати компенсації.
Позовну заяву ОСОБА_1 надіслала до суду поштовим відправленням 15.02.2019 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому така була залишена без руху ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, та позивачу надано строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин такого пропуску.
За наслідками розгляду поданого позивачем клопотання, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив пропущений строк звернення до суду, що підтверджується ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновок щодо застосування норм права в частині застосування до спорів, пов'язаних з пенсійним забезпеченням громадян, положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративної справи № 510/1286/16-а, не матиме значення для правильного вирішення справи, що розглядається, оскільки питання щодо пропуску строку звернення до суду, встановленого цією нормою, на момент ухвалення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції вже вирішив.
Отже, на думку колегії суддів, у даному випадку у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року про зупинення провадження в справі №460/955/20 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.09.2020.