Головуючий суддя у першій інстанції : Борискін С.А.
09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3525/19 пров. № А/857/5386/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі № 460/3525/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
21.11.2019р. позивач Приватне підприємство «БУД-ТОРГ-СЕРВІС» (надалі ПП «БУД-ТОРГ-СЕРВІС») звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2019р. № 1216376/36157095 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 22.04.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 22.04.2019р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2020р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянти Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області та Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянти просять суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, позивач ПП «БУД-ТОРГ-СЕРВІС» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.10.2008р., код ЄДРПОУ 36157095, перебуває на обліку, як платник податків в органі державної податкової служби з 09.10.2008р. за № 1199 та є платником податку на додану вартість.
Крім цього, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Господарська діяльність з будівництва об'єктів архітектури здійснюється на підставі ліцензії від 14.11.2018р. № 68-Л (т.1 а.с.11-12).
При цьому, до листопада 2018 року ПП «БУД-ТОРГ-СЕРВІС» перебував на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС у Хмельницькій області, а у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року - в Головному управлінні ДФС у Рівненській області та з 04.04.2019р. на обліку в Головному управлінні ДФС у м. Києві (т.1 а.с.138-143).
11.03.2019р. ПП «БУД-ТОРГ-СЕРВІС» (далі - Підрядник) уклав договір на виконання робіт ( підряду ) №22/118 з АТ «Укртранснафта» (далі - Замовник). (т.1 а.с.13-34)
Так, 22.04.2019р. у зв'язку із виконанням умов договору, позивач склав та надіслав до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну №2 від 22.04.2019р. на суму 383955,78 грн. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄДРПН). (т.1 а.с.70)
В п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Порядок №1246) передбачено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.
п.13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Із змісту п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України видно, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладу в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов'язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
14.05.2019р. податковим органом сформовано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 22.04.2019р., з реєстраційним номером документу: 9099581171.
При цьому, в даній квитанції вказано, що реєстрація податкової накладної № 2 від 22.04.2019р. зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.71,76).
З огляду на наведене, позивач надав контролюючому органу повідомлення щодо надання документів про підтвердження реальності здійснення операцій за зупиненою податковою накладною, в якому надав пояснення про виконання робіт для АТ «Укртранснафта» та вказав про надання копій первинних документів у повному обсязі, факт отримання яких контролюючим органом не заперечувався (а.с.74-75).
09.07.2019р. Комісією Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1216376/36157095, яким платнику податків відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 22.04.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с. 72)
При цьому, у графі додаткова інформація щодо ненадання платником податків копій документів, контролюючим органом зазначено: «ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) (т.1 а.с.72).
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 201.10 ст. 01 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарі/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №117 від 21.02.2018р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». ( далі Порядок № 117 )
Із змісту п.21 вказаного Порядку видно, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог п.14, 15 Порядку № 117, позивач подав до контролюючого органу пояснення та первині документи зокрема, договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, довідки про вартість робіт, платіжні доручення, замовлення до договору щодо здійснення господарських операцій по зупинених податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення правової обґрунтованості та об'єктивності застосування механізму державного регулювання в частині визначення критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не вказано, чіткого переліку документів які пропонуються надати позивачу, які були б достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.
Отже, з аналізу даних норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку документів які пропонуються надати платнику податків. Вживання податковим органом загального посилання на пп. 1.6 п.1 Критерії ризиковості платника податку, без наведення зазначення чіткого переліку документів які необхідно надати є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину що пп. 1.6 п.1 Критерії ризикованості платника податку та критерії ризикованості здійснення операцій містить кілька підстав для встановлення ризикованості платника податку. Проте, податковий орган не вказав конкретних підстав за яких визначив позивача таким що відповідає Критеріям ризикованості платника податку.
Податковий орган не спростував доводи позивача стосовно реальності господарських операцій по яким зупинена реєстрація податкової накладної. Наявність чи відсутність розбіжностей щодо виконання позивачем підрядних робіт податковому органу відповідно до вимог Податкового кодексу України слід з'ясовувати при проведенні документальної чи іншої податкової перевірки, а не під час вирішення питання про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано чіткого переліку документів які були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду у справах № 822/1817/18 від 23.10.2018 р., № 819/330/18 від 10.04.2020р., № 826/6528/18 від 18.09.2019р., № 815/2985/18 від 22.07.2019р.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки колегії суддів.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі № 460/3525/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя О.І. Довга
Суддя З.М. Матковська
Постанова в повному обсязі складена 14.09.2020р.