Справа № 209/311/20
Провадження № 2/209/448/20
Іменем України
30 липня 2020 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участю секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши в залі судового засідання Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, змінивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача: суму заборгованості, яка складається з одноразової допомоги, у зв'язку з виходом на пенсію та заробітної плати з квітня по липень 2017 року у розмірі 22009, 39 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 3027,51 грн.; суму середнього заробітку за період затримки з 17.07.2017 року по 31.01.2020 року у розмірі 125456,32 грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 01 вересня 2000 року він був прийнятий на посаду реставратора художніх виробів та декоративних предметів 5 розряду у виробничий підрозділ Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень». Із займаної посади був звільнений 14 липня 2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, про що зроблена відмітка у трудовій книжці.
Відповідно до протоколу № 23 комісії по встановленню трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, розмір допомоги у зв'язку з виходом на пенсію у долі до заробітної плати складає 3 середньомісячних заробітних плати - 14408,46 грн., але виплачена вона не була. Згідно розрахунків заробітної плати він мав отримати заробіток (з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів), але не отримав його з вини відповідача за квітень, травень, червень 2017 року:
Квітень 2017 року - 1928, 97 грн.
Травень 2017 року - 2017,80 грн.
Червень 2017 року - 6044, 72 грн.
Липень 2017 року - 12017,90 грн.
Всього заборгованість з виплати одноразової допомоги та заробітної плати з квітня по липень 2017 року склала 22009,39 грн.
Також, йому не була виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, яка складає 27 днів (24 дні основаної відпустки, 3 дні за вислугу років) згідно довідки - розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація. 14 липня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію про що зроблена відмітка у трудовій книжці. Отже, йому для нарахування компенсації за невикористану відпустку за вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 необхідно брати період 12 місяців, який передував дню звільнення (виникнення права на отримання компенсації), тобто період з 14 червня 2016 року по 14 червень 2017 року.
Його заробіток, згідно довідки про доходи від 21 січня 2020 р. № 99/3 за 2017 рік, довідки про доходи від 21 січня 2020 р. № 99/2 за 2016 рік, згідно розрахунків заробітної плати складав:
Вересень 2016 року - 3906,41 грн.
Жовтень 2016 року - 3063,94 грн.
Листопад 2016 року - 6310,32 грн.
Грудень 2016 року - 1548,13 грн.
Січень 2017 року - 3082,31 грн.
Лютий 2017 року - 2927,62 грн.
Березень 2017 року - 1351,47 грн.
Квітень 2017 року - 1928, 97 грн.
Травень 2017 року - 2017,80 грн.
Червень 2017 року - 6044, 72 грн.
Отже, всього за період з 01 вересня 2016 по 14 червня 2017 роки його заробіток становив 32181,69 грн. Сума грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку складає:
заробітна плата за період з 01 вересня 2016 року по 14 червня 2017 року/287 дні х 27 дні відпустки = 32181,69 грн. /287x27 = 3027,51 грн.
У з в'язку з невиплатою йому вказаних вище належних сум, просить також стягнути з відповідача на свою користь, у відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗаП України, середній заробіток за весь час затримки. Виходячи з того, що 14 липня 2017 року він був звільнений, останніми календарними місяцями перед звільненням були червень 2017 та травень 2017 року. Згідно розрахунків заробітної плати за червень 2017 року та травень 2017 року, розрахуємо середньоденний заробіток: (заробітна плата за травень 2017 року + заробітна плата за червень 2017 року)/(відпрацьовано днів у червні 2017 року + відпрацьовано днів у квітні 2017 року) (2017,80+6044,72)/(20+21)=196,64грн./на день.
Сума середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 31 січня 2020 року складає: 638 днів період затримки х 196,64 грн./на день = 125456,32 грн. сума середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 31 січня 2020 року.
По теперішній час суми, що належать виплаті позивачу від відповідача не виплачені, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 29 січня 2020 року було відкрито провадження у справі і призначено до розгляду в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 06 травня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
27 березня 2020 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву. На обґрунтування відзиву зазначив, що безпосереднє робоче місце позивача, знаходилось на території не підконтрольній Українській владі. При цьому, ведення та зберігання документації по персоналу здійснювали працівники виробничого підрозділу, в якому працював позивач. Згідно Указу Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", вони фактично були позбавлені можливості забезпечувати виконання своїх зобов'язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. В зв'язку з втратою контролю над майном, АТ "Укрзалізниця" було вимушене припинити виробничу діяльність на неконтрольованій території. Стосовно неможливості нарахування заробітної плати та проведення розрахунку середнього заробітку позивачу, зазначають, що табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати. Так як табелі обліку робочого часу щодо позивача, велись на неконтрольовані території, в розпорядженні відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, які фіксують факт виконання працівником роботи з березня по липень 2017 року, а тому нарахування позивачу заробітної плати є технічно та юридично неможливим. Оскільки для розрахунку середньої заробітної плати необхідна інформація про виплачені раніше позивачу суми та їх склад, для встановлення, чи підлягають ці суми включенню у розрахунок. За відсутності таких відомостей, провести розрахунок середньої заробітної плати згідно з вимогами Постанови КМУ № 100 від 08 лютого1995 року також неможливо.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної, безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене місто, де розташований виробничий підрозділ, в якому працював позивач. Висновком торгово-промислової палати від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання АТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, і є підставою для звільнення від відповідальності зобов'язаної сторони.
Вважають, що в даному випадку у АТ «Укрзалізниця» відсутня вина у затримці виплати належних сум при звільнені у зв'язку із обставинами непереборної сили, що об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань, передбачених умовами договору обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Так як на момент існування заборгованості по заробітній платі, частина підприємств регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходилась на непідконтрольній Українській владі території в зоні проведення антитерористичної операції, то затримка виплати належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулася не з їх вини, а через настання обставин непереборної сили, а тому вважають, що взагалі відсутні передбачені законом підстави для стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Крім того, відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, позивач з 31 жовтня 2014 року перемістився з тимчасово окупованої території до м. Дніпродзержинськ, в той час, як робоче місце позивача розташоване у м. Донецьк. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
28 квітня 2020 року представник позивача надала суду відповідь на відзив. На її обґрунтування зазначила, що згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», в якій працював позивач, знаходиться в місті Лиман Донецької області. Місто Лиман не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які затвердженні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-року. Також відповідачем документально не підтверджено неможливість виконання своїх зобов'язань перед працівниками регіональної філії «Донецька залізниця», а саме відсутні будь-які накази по підприємству, доповідні записки, тимчасові положення, щодо врегулювання питань роботи регіональної філії «Донецька залізниця» та її структурних підрозділів тощо.
Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» щомісяця надавав позивачу розрахунок заробітної плати, в тому числі за період з квітня по липень 2017. Розрахункові листи містять наступну інформацію щодо кожного відпрацьованого місяця, а саме: місяць за який розрахована заробітна плата, табельний номер, оклад (тариф), ПІБ працівника, професію (посаду), норму годин, види нарахувань та їх розмір, кількість відпрацьованих днів та годин, види утримань та їх розмір, всього нараховано, всього утримано, сума до оподаткування, сума до виплати. Також розрахунковий лист містить довідкову інформацію щодо розрахункових сум для пенсії, преміювання, для лікарняних, для середнього заробітку, для відпусток. Розрахунок заробітної плати (за кожен місяць) підписаний заступником виробничого підрозділу, помічником начальника з кадрових питань та головним бухгалтером структурного підрозділу регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно розрахунків заробітної плати позивач мав отримати заробіток (з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів), але не отримав його з вини відповідача за квітень, травень, червень, липень 2017 року:
Квітень 2017 року - 1928, 97 грн.
Травень 2017 року - 2017,80 грн.
Червень 2017 року - 6044, 72 грн.
Липень 2017 року - 12017,90 грн.
Всього заборгованість з виплати одноразової допомоги та заробітної плати з квітня по липень 2017 року склала 22009,39 грн.
Вказане підтверджується листом від 10 лютого 2020 року №ЦЮ-07/14, до якого надана довідка про доходи від 21 січня 2020 року № 99/3, АТ «Українська залізниця» де відповідач підтвердив факт невиплати позивачу одноразової допомоги та заробітної плати з квітня по липень 2017 року.
Протоколом № 23 від 14 липня 2017 року комісії по встановленню трудового стажу та розмірі одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію по виробничому підрозділу «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», в якому зазначено, що відповідно до трудової книжки та інших підтверджуючих безперервний (трудовий) стаж роботи позивача за період з 01.09.2000 по 14.07.2017 року склав 16 років 10 місяців 14 днів. Крім вищезазначеного, протокол № 23 від 14 липня 2017 року містить інформацію щодо середньомісячної заробітної плати за два повних календарних місяця, попередніх виходу на пенсії, що склала 4802,82 грн. та розмір допомоги у зв'язку з виходом на пенсію у долі до заробітної плати, що склала 3 середньомісячних заробітних плат 14 408,46 грн.
Також, інформацію щодо стажу роботи та фактично відпрацьованого періоду містить довідка-розрахунок невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, видана ВП «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління».
Посилання відповідача на відсутність його вини, за наявності якої настають наслідки передбачені ч. 1 ст. 117 КЗпП України, є безпідставним, така відсутність вини в діях відповідача не доведена. Відповідач аргументує відсутність своєї вини лише тим, що відповідно до указу Президента України про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію. Указ Президента України, на який посилається відповідач, не регламентує та не припиняє діяльність відповідача, не встановлює обмеження щодо виконання відповідачем своїх прямих обов'язків, що випливають з трудових правовідносин.
Посилання відповідача на ст. 167 ЦК України, яка звільняє особу, за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, та підтвердження дії непереборної сили науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 №126/2/21-10.2 є безпідставним з наступних причин.
Вивільнення працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату), має місце за надзвичайних обставин та є наслідком впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язаної сторони, якою за цим висновком є акціонерне товариство «Українська залізниця», регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» за невиконання обов'язків передбачених законодавством України про працю, а саме: ч. 1 ст. 49-2, ч. 3 ст. 49-2, ч. 3 ст. 184, ст. ст. 186-1 і 198, ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст. 4 КЗпП України за ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України.»
Зі змісту науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року вбачається унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників на виробничих потужностях відповідача, розташованих в місті Донецьк, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний висновок Торгово-промислової палати України не може бути прийнятим судом на підтвердження відсутності вини в діях відповідача, так як припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем сталося не з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату).
Відповідно до наказу (розпорядження) від 03 липня 2017 року №2582/ДН-ос, позивач звільнений з роботи 14 липня 2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а не за скороченням штату.
Також, звертають увагу суду на те, що відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
З викладеного слідує, що Сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини, настання яких має місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.
Відповідачем відповідний сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не надано.
Посилання відповідача щодо взяття на облік позивача в місті Дніпродзержинськ (Кам'янське), як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з 31 жовтня 2014, в той час як його робоче місце розташоване в місті Донецьк, і відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, є безпідставним та не обґрунтованим.
Відповідач не надає жодного доказу на підтвердження відсутності позивача на робочому місці, а саме: акти про відсутність на роботі, доповідні, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Всупереч стверджень відповідача, позивачу весь час нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (окрім періоду з березня по липень 2017 року, коли заробітна плата нарахована, але не виплачена). Позивача звільнено з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, а не за прогул.
З зазначених підстав, говорити про відсутність позивача на роботі з дати його реєстрації в місті Дніпродзержинськ (Кам'янське) безпідставно.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності, у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, згідно наказу № 159 від 31 серпня 2000 року, 01 вересня 2000 року був прийнятий на посаду реставратора художніх виробів та декоративних предметів 3 розряду музею історії та розвитку Донецької залізної догоги Донецької дистанції цивільних споруд. 14 липня 2017 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП з посади реставратор художніх виробів та декоративних предметів 5 розряду виробничого підрозділу «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління», що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 2582/ДН-ос від 03 липня 2017 року, з яким він був ознайомлений під підпис 14 липня 2017 року (а.с. 31), копією трудової книги позивача (а.с. 8-16).
Позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з якої здійснювалось оподаткування: за вересень 2016 року - 4852,69 грн., жовтень 2016 року - 3806,13 грн., листопад 2016 року - 7935,68 грн., грудень 2016 року - 1946,88 грн., січень 2017 року - 3876,21 грн., лютий 2017 року - 3705,14 грн., березень 2017 року - 3640,63 грн., квітень 2017 року - 2425,82 грн., травень 2017 року - 2537,54 грн., червень 2017 року - 7659,70 грн., липень 2017 року - 14932,28 грн. При звільненні позивачеві не виплатили заробітну плату без урахування податків за квітень 2017 року - 2425,82 грн., травень 2017 року - 2537,54 грн., червень 2017 року - 7659,70 грн., липень 2017 року - 14932,28 грн. (включає окрім заробітної плати за липень допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат - 14408, 46 грн.). Всього відповідачем при звільненні позивача не було виплачено заробітної плати та допомоги у зв'язку з виходом на пенсію на сумму без оподаткування - 27555,34 грн., з урахуванням оподаткування - 22009,46 грн. Вказані обставини підтверджується копіями розрахунків заробітної плати за вказані періоди за підписами: заступника начальника ВП БМЕУ-9 Курилка Д.С., головного бухгалтера Галь І.М., помічника начальника з кадрових питань Халахіної Л.М. (а.с.17-27), довідками про доходи від 21 січня 2020 року за № 99-2, від 21.01.2020 року № 99/3 (а.с. 42, 43), індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за 2016, 2017 роки, наданими Пенсійним фондом України (а.с. 127, 128), відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с. 131), протоколом № 23 комісії по встановленню трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію по виробничому підрозділу "Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління" структорного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" від 14.07.2017 року (а.с. 30), відповідно до якої вказаною комісією було встановлено розмір допомоги у зв'язку з виходом на пенсію - 14408,46 грн., середньомісячна заробітна плата за 2 повних календарних місяця, попередніх виходу на пенсію - 4802,82 грн., тривалість роботи позивача на підприємстві - 16 років 10 місяців 14 днів; копією заяви позивача на ім'я заступника начальника БМЕУ-9 Курилка Д.С. щодо надання йому одноразової матеріальної допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, згідно колективного договору (а.с. 32). Вказані документи і обставини також не заперечувались відповідачем.
Крім того позивачеві на дату звільнення було нараховано 27 днів відпустки, які останній не використав, з яких 24 дні основної відпустки та 3 дні - за вислугу років за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року, що підтверджується довідкою-розрахунком невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення (а.с. 29).
Відповідно до абзацу 1, 2 п. 2, абзаців 1, 2 п. 7 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,
творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Виходячи з вище викладеного, розмір компенсації за не використану відпустку розраховується наступним чином:
Заробіток позивача за період з 01.09.2016 року по 31.06.2017 року, з урахуванням податків скаладає:
Вересень 2016 року - 3390,36 грн.
Жовтень 2016 року - 1695,94 грн.
Листопад 2016 року - 1784,92 грн.
Грудень 2016 року - 1548,13 грн.
Січень 2017 року - 1886,63 грн.
Лютий 2017 року - 1423,62 грн.
Березень 2017 року - 2894,96 грн.
Квітень 2017 року - 1928, 97 грн.
Травень 2017 року - 2017,80 грн.
Червень 2017 року - 6044, 72 грн.
Разом 24616,05 грн.
Кількість робочих днів за вказаний період складає - 207.
Тож компенсація за невикористану відпустку буде дорівнювати 24616,05 грн./ 207 робочих днів * на 27 днів невикористаної відпустки =3210,79 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Виходячи з вище викладеного відповідач при звільненні позивача не виплатив останньому належні йомусуми: заробітну плату плату та допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат з урахуванням оподаткування - 22009,46 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - 3210,79 грн., але з урахуванням того, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми відповідно 22009,39 грн. та 3027,51 грн.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-2807цс16, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки потрібно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.
Відповідний правовий висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа № 552/2191/17, провадження № 14-453цс19.
Оскільки відповідачем при звільненні позивача не було виплачено належних йому сум: заробітної плати, допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, та компенсації за не використані дні щорічної відпустки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки такої виплати. Позивач в позовній заяві просив стягнути середній заробіток за період з 17.07.2017 року по 31.01.2020 року.
Відповідно до абзацу 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Заробітна плата за два повних календарних місяця, попередніх виходу позивача на пенсію (травень, червень 2017 року) з урахування податків склала - 2017,80 грн. + 6044,72 грн. = 8062,52 грн., що підтверджується копіями розрахунків заробітної плати за вказані періоди за підписами: заступника начальника ВП БМЕУ-9 Курилка Д.С., головного бухгалтера Галь І.М., помічника начальника з кадрових питань Халахіної Л.М. (а.с.25, 26), які ніким не оспорювалися. Кількість робочих днів в травні, червні 2017 року складає - відповідно 20 та 21, що в сумі дорівнює 41 день. Віходячи з цього середньоденна заробітна плата за ці два місяці з урахуванням податків складає 8062,52/41 = 196,65 грн.
Кількість робочих днів за період з 17.07.2017 року по 31.01.2020 року складає 264 дні.
Тож середнійзаробіток за час затримки розрахунку дорівнює за період з 17.07.2017 року по 31.01.2020 року дорівнює 196,65 грн. х 264 = 51915,60 грн.
І ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд не приймає твердження представника відповідача про те, що безпосереднє робоче місце позивача, знаходилось на території не підконтрольній Українській владі. При цьому, ведення та зберігання документації по персоналу здійснювали працівники виробничого підрозділу, в якому працював позивач, та які були позбавлені можливості забезпечувати виконання своїх зобов'язань у зв'язку з тим, що табелі обліку робочого часу щодо позивача, велись на неконтрольовані території, в розпорядженні відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, які фіксують факт виконання працівником роботи з березня по липень 2017 року, а тому нарахування позивачу заробітної плати є технічно та юридично неможливим. Така позиція відповідача повністю спростовується доказами у справі, зокрема належним чином заповненою трудовою книжкою позивача, наказом (розпорядження) про звільнення з роботи, та протоколом №23 від 14.07.2017 року, в яких відповідач точно зазначив трудовий стаж підстави звільнення, розмір допомоги у зв'язку з виходом на пенсію. Зазначене свідчить про обізнаність відповідача про існуючий обов'язок та що його невиконання, тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку. Крім того Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман вул. Привокзальна, 22, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 90-101). Місто Лиман Донецької області не зазначене у переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що підтверджується Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (а.с. 102-104, 105-107).
Також безпідставними є твердження відповідача про відсутність його вини у несвоєчасній виплаті належних позивачу сум, через існування форс-марорної ситуації, та посилання позивача на висновок торгово-промислової палати.
Посилання відповідача на відсутність його вини, за наявності якої настають наслідки передбачені ч. 1 ст. 117 КЗпП України, є безпідставним, така відсутність вини в діях відповідача не доведена. Відповідач аргументує відсутність своєї вини лише тим, що відповідно до указу Президента України про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію. Указ Президента України, на який посилається відповідач, не регламентує та не припиняє діяльність відповідача, не встановлює обмеження щодо виконання відповідачем своїх прямих обов'язків, що випливають з трудових правовідносин.
Зі змісту науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року вбачається унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників на виробничих потужностях відповідача, розташованих в місті Донецьк, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний висновок Торгово-промислової палати України не може бути прийнятим судом на підтвердження відсутності вини в діях відповідача, так як припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем сталося не з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату). Відповідно до наказу (розпорядження) від 03 липня 2017 року №2582/ДН-ос, позивач звільнений з роботи 14 липня 2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а не за скороченням штату.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
З вище викладеного слідує, що Сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини, настання яких має місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.
Відповідачем відповідний сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не надано.
Також суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності на роботі позивача з 31.10.2014 року через реєстрацію як внутрішньо-переміщеної особи у м. Кам'янське, оскільки відповідачем не було надано суду документів, які б могли підтвердити факт відсутності позивача на робочому місці, а саме: акти про відсутність на роботі, доповідні записки, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, всупереч стверджень відповідача, позивачу весь час нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (окрім періоду з березня по липень 2017 року, коли заробітна плата нарахована, але не виплачена), з якої відбувалися відрахування до Головного управління Пенсійоного фонду України в Дніпропетровській області та Державної податкової служби (ДПС) України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Позивача звільнено з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, а не за прогул, що підтверджується довідками (а.с.127-128, 131).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі.
ст.ст. 47, 83, 94, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової допомоги та заробітної плати з квітня по липень 2017 року з урахуванням податків у розмірі 22009 (двадцять дві тисячі дев'ять) гривень 39 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки з урахуванням податків у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 51 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 31 січня 2020 року з урахуванням податків у розмірі 51915 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 60 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик