07 вересня 2020 року справа № 580/2452/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 і 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.10.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 42 календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 і 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.10.2017.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є учасником бойових дій та проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області. Наказом №1091-ос від 15.09.2017 позивач був звільнений з військової служби та наказом №103-ос від 06.10.2017 був виключений зі списків особового складу. У травні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести розрахунки по виплаті грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Відповідач листом №73/16/К-193/14 від 27.05.2020 відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з тих підстав, що вказана відпустка не має обов'язкового щорічного характеру та законодавством не передбачено надання пільг за минулий час, якщо така воля не була виражена. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.
Відповідач проти позову заперечив. 30.07.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 18.03.2014 на території України діє особливий період, протягом якого учасники бойових дій не набувають права на додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Відпустка, на яку військовослужбовець не набув права, не може вважатись невикористаною, тому вона не підлягає компенсації. Також законодавцем не визначено зазначену відпустку як щорічну, невикористання якої компенсується. Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказана відпустка віднесена до категорії пільг. При цьому механізм реалізації пільг передбачає обов'язкове волевиявлення особи-пільговика. Законодавством не передбачено надання пільги за минулий час чи компенсації за її не використання. Додаткова відпустка учасникам бойових, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році відпустка учасникам бойових дій на наступний рік не переноситься, поділу на частини не підлягає, її надання не залежить від фактично відпрацьованого часу, вона надається повної тривалості в розрахунку на календарний рік. Оскільки вказана відпустка не відноситься до категорії щорічних відпусток, вона не підлягала компенсації у випадку невикористання, тому компенсація за її невикористання не виплачувалась як до введення особливого періоду, так і в період його дії. Крім цього, позивач з відповідним рапортом про надання відпустки як учаснику бойових дій, чи проведення компенсації за її невикористання у вказаний період не звертався. Оскільки грошова компенсація військовослужбовцям за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не була визначена законодавством, бюджетні призначення на ці виплати не передбачені. Відповідач, як бюджетна установа, не мав підстав для прийняття рішення про проведення відповідних виплат позивачу, тому що був позбавлений як способу виплати спірних грошових сум (через відсутність бюджетних призначень) так і не наділений відповідними повноваженнями до задоволення таких вимог (через відсутність правового урегулювання відповідних виплат). З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.05.2015 позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
З довідки Управління Служби безпеки України у Черкаській області №11/101 від 25.05.2020 вбачається, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області та згідно наказу №1091-ос від 15.09.2017 був звільнений зі служби і наказом №103-ос від 06.10.2017 був виключений зі списків особового складу.
Згідно довідки Управління Служби безпеки України у Черкаській області №11/101 від 25.05.2020 до відділу кадрового забезпечення Управління Служби безпеки України у Черкаській області рапорти від позивача щодо надання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2015-2017 років не надходили, вказана відпустка не надавалась.
Позивач у травні 2020 року звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Відповідач листом №73/16/К-193/14 від 26.05.2020 відмовив позивачу у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-Х11), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі- Закон №3551-Х11) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі- Закон №504/96-ВР).
Порядок надання відпусток військовослужбовцям врегульований ст. 101 Закону №2011-Х11.
Так, згідно ч. 1 ст. 101 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Згідно ч. 9 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцю надається відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення.
За змістом вказаних норм надання додаткових відпусток із збереженням грошового забезпечення, крім відпусток, передбачених ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11, не передбачено.
Разом з цим, згідно ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
П. 4 ст. 4 Закону №504/96-ВР передбачає такі види соціальних відпусток: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону).
Також п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже надання військовослужбовцям як учасникам бойових дій додаткової відпустки строком до 14 календарних днів передбачено Законом №3551-ХІІ
Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до ч.ч. 17, 18 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Норми Закону №2011-Х11, припиняючи надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачених Законом №3551-Х11, не припиняють права учасника бойових дій на отримання у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вказані правові висновки викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Отже спірні правовідносини щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням з військової служби виникли в особливий період, протягом якого надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік припинено на підставі ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-Х11.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що справа, яка розглядається, є типовою справою по відношенню до справи №620/4218/18.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №620/4218/18, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої Закону №3551-Х11.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому розподіл судових щодо сплати судового збору відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Черкаській області (вул. Гоголя, 240, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 20001740) щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за невикористані 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 жовтня 2017 року.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Черкаській області (вул. Гоголя, 240, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 20001740) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 жовтня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий суддя А.В. Руденко