"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1296/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Бондаревський О.М., посвідчення № 054409, дата видачі : 03.12.19;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Бєлих О.В., довіреність № б/н, дата видачі : 23.07.20;
розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" про стягнення 419 536,22грн.,-
12.05.2020 року позивач Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1336/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ» про стягнення 419 536,22грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням підготовчого засідання на "11" червня 2020 р. о 10:45 год.
Щодо залучення до участі у справі третьої особи - ПП «АСТРА», суд вважає, що відсутні підстави про залучення третьої особи, оскільки відповідно до ст. 50 ГПК України, визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Отже, з урахуванням того, що прокуратура не звернулась до суду із відповідною заявою про залучення третьої особи, не обґрунтувала підстави необхідності її залучення та не доведено обставин, чи може рішення суду в майбутньому вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2020р. було відкладено підготовче засідання до 02.07.2020р. о 10:45 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2020р. було закрито підготовче провадження по справі №916/1296/20 із призначенням справи до розгляду по суті на 04.08.2020р. о 10:45 год.
03.08.2020р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" надійшов відзив на позовну заяву за вх.№20392/20.
03.08.2020р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№20394/20.
03.08.2020р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за вх.№20394/20.
04.08.2020р. у судовому засіданні було відмовлено протокольно відповідачу у задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключених випадка і у порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
25.03.2020р. на адресу прокуратури інспекцією було направлено лист, з якого вбачається, що інспекція самостійно щ позовом не зверталась та наразі перебуває у процесі ліквідації, що ускладнює можливість звернення до суду із позовом.
З урахуванням наведеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав його необґрунтованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. було відкладено судове засідання на "01" вересня 2020 р. о 10:15 год.
01.09.2020р. у судовому засіданні від Заступника прокурора Одеської області було надано відповідь на відзив за вх.№22911/20.
01.09.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.09.2020р. о 11:00 год.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
02.09.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Прокуратура зазначає, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу № 370 від 08.10.2019 щодо проведення позапланової перевірки, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу в період з 09.10.2019 по 23.10.2019 проведено обстеження земельних ділянок, на яких здійснював діяльність Обслуговуючий кооператив «Граніт-2» (надалі ОК «Граніт-2»), та перебувають у користуванні останнього. За наслідками перевірки посадовими особами було складено Акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 150/07.
З Акту вбачається, що ОК «Граніт-2» здійснює псування земель, а саме: засмічення земельних ділянок відходами (відходи деревини) безпосередньо на ґрунті, розмір засміченої земельної ділянки складає: 9,4 м на 9 м, висотою в трьох точках: 1) 0,23 м; 2) 1,5 м; 3) 0,7 м та відходами (відходи вийнятого ґрунту під час проведення днопоглиблювальних робіт) безпосередньо на ґрунті, розмір засміченої земельної ділянки складає: 68 м на 51 м, висотою у трьох точках: 1) 7 м; 2) 0,8 м; 3) 3.8 м.
Під час проведення перевірки установлено, що договори на утилізацію даних відходів відсутні.
Також, під час перевірки підприємством надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права ЕЛ № 97364416 від 14.09.2017 на право оренди земельної ділянки площею 0,275 га для розміщення рибоприймального пункту і обловно-пропускного каналу, строком на 25 років, орендар - ПП «Астра» (ЄДРПОУ 32631292), договір про спільну діяльність від 12.06.2015 № 12/06-15 укладений між ПП «Астра» та ОК «Граніт-2», відповідно до якого спільна діяльність проводиться з метою будівництва обловно-пропускного каналу для вилову рибопродуктів відповідно до пори року з підвищенням конфідента водообміну озера «Бурнас» з морем та підтримки стабільного рівня води, необхідного для поліпшення життєвого рівня рибної кормової бази в акваторії Тузлівської групи озер та ряд інших документів. Обміри земельної ділянки проведено повіреною рулеткою, проведено фотофіксацію засмічення.
За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу винесено припис №26 від 25.10.2019, яким зобов'язано ОК «Граніт-2», зокрема, вжити заходів щодо недопущення засмічення земель та ліквідувати засмічення землі в термін до 18.11.2019.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2019 №000710 державним інспектором Кримсько-Чорноморського округу зафіксовано факт псування земель, а саме засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0008 і, як наслідок, постановою від 23.10.2019 № 000707 на директора ОК «Граніт-2» накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 11 від 30.10.2019 вказане підприємство сплатило вказаний штраф в повному обсязі.
Позивачем в подальшому, на підставі інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.10.2019 № 11-15-0.8-9554/2-19 та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171 із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 № 149, у відповідності до розрахунку, визначено розмір шкоди від засмічення земельної ділянки ОК «Граніт-2» в розмірі 419536,22 грн., у зв'язку з чим Позивач звернувся до ОК «Граніт-2» відповідача з претензією №100055 від 29.10.2019 про відшкодування шкоди в сумі 419536,22 грн.
Вказану претензію ОК «Граніт-2» отримало 12.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідачем вищезазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
З наведених підстав, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" про стягнення 419 536,22грн.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).
Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).
Господарським судом було перевірено розрахунок розміру шкоди у сумі 419536,22 грн., зумовленої засміченням земельної ділянки та зміст акту, складеного посадовими особами Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу 23.10.2019 р. за № 150/03 за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), щодо додержання ОК «Граніт-2» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони, природних ресурсів.
Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 2'. .10.1997р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 р. №149) встановлено, що порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестициді з і агрохімікатів токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. Методика не поширюється на визначення розмірів шкоди, яка завдана земельним ресурсам внаслідок їх радіоактивного і бактеріального забруднення.
Відповідно до п. п. 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.5.1., 3.6. розділу 3 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м.), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого- геологічні роботи.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Як вбачається в актів №150/07 від 23.10.2019 р. та з матеріалах справи відсутні жодні посилання та докази, які б підтверджували, що засмічення земельної ділянки призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, оскільки, факт наявності сміття, що з'являється у виробничому процесі, не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду.
Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може забруднення навколишнього природного середовища. Відтак Державній екологічній інспекції Кримсько-Чорноморського округу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.09.2018р. по справі №909/6/18.
Також, пунктом 5.5. розділу 5 Методики, визначено, що розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6): Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5 Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10. а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянкки, що, характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег- коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Однак, при складанні акту №150/07 від 23.10.2019 р., Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу не визначено об'ємні показники засмічення на земельній ділянці, не вказано будь-яку інформацію стосовно вимірювань точної товщини шару відходів, а адже,, об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, мають встановлюватись за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів.
Також господарський суд вказує, що Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу гри обрахуванні розрахунку розміру шкоди від засмічення земель по ділянці 1 було взято об'єм відходів у розмірі 68,526 куб.м., Кзз (коефіцієнт засмічення земельної ділянки) - 3. по ділянці 2 було взято об'єм відходів у розмірі 13409,6 куб.м., Кзз (коефіцієнт засмічення земельної ділянки) - 4.
Проте, в Акті від 23.10.2019 р. №150/07 зафіксовано, що було виявлено засмічення земельних ділянок - відходами деревини на ґрунті: розмір засміченої земельної ділянки складає 9,4 м на 9 м, висотою у трьох точках: 1) 0,23 мг, 2)1,5 м, 3) 0,7 м; -відходами вийнятого ґрунту під час проведення днопоглиблювальних робіт на ґрунті: розмір засміченої земельної ділянки складає 68,0 м на 51,0 м, висотою у трьох точках: 1) 7,0 м, 2) 0,8 м, 3) 3,8 м.
З врахуванням того, що пунктом 5.2. розділу 5 Методики визначено, що основою розрахунків розміру шкоди від за:мічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена, позивачем в якості доказу було взято до уваги інформацію, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.10.2019 р., де вказано, що земельна ділянка, з кадастровим номером 5125000000:01:003:0008 станом на 18.10.2019 року за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель водного фонду. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, станом на 18.10.2019 р. складає 1,32 грн. і саме даний розмір нормативної грошової оцінки був застосований інспекцією у форм лі розрахунку шкоди заподіяної засміченням земель.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, щодо того, яким чином позивач визначив, що саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0008 знаходиться засмічена земельна ділянка (відсутні визначення та зазначення супутникових координат, адреси), що виключає можливість установлення дійсного місцезнаходження засміченої земельної ділянки.
Окрім того, з акту № 150/07 не вбачається встановлення засміченості за чіткою адресою та місцезнаходженням, будь-які супутникові координати перевіряючи ми особами не встановлювалися та не зазначалися.
Також, із поданого позивачем Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.04.2020р. вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0008 площею 0,275 га з цільовим призначенням для розміщення рибоприймального пункту і обловно-пропускного каналу за адресою Одеська обл.. Татарбунарський район, знаходиться в оренді у Приватного підприємства «АСТРА» на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.04.2006 року.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарсько' діяльності зобов'язані, зокрема, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення.
З вказаних фактичних обставин та з акту № 150/07 вбачається, що не було встановлено того, що засмічена земельна ділянка є земельною ділянкою, що належить Відповідачу на праві власності або користування.
Господарський суд зазначає, що позивачем не доведено факт заподіяння відповідачем шкоди, її розмір та причинний зв'язок між заподіянням шкоди і діяннями відповідача.
Оцінюючи в матеріалах справи докази, а саме фотографії надані позивачем для залучення до матеріалів справи, господарський суд вважає, що вказаними фотографіями не доводиться правильність позиції позивача, також суду не відома дата та місце фотографування.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було встановлено факт того, що засміченій призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища не визначено в акті від 23.10.2019 р. №150/07 об'ємні показники засмічення на земельній ділянці, не вказано інформацію стосовно вимірювань товщини шару відходів, також, відсутні будь-які докази, яким чином та якими засобами позивач встановив місцезнаходження (адресу) та кадастровий номер засміченої земельної ділянки, за відсутності доказів того, що встановлювалися будь-які супутникові координати, а також за відсутності доказів перебування у відповідача права власності, користування або оренди земельної ділянки, яка зазначена в акті як засмічена, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності шкоди державі у сумі 419536,22 грн. та наведені позивачем обставини не підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням вище викладеного, з підстав того, що позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для стягнення з відповідача спірної шкоди, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ" про стягнення 419 536,22грн.- відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст складено 14 вересня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут