"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/870/20
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,
розглядаючи справу №916/870/20,
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Домбровського Євгена Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 29671,91 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Домбровського Євгена Олеговича.
Ухвалою від 03.04.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.04.2020.
29.04.2020 постановлено ухвалу розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, повідомити про дату, час та місце судового засідання додатково після скасування обмежувальних протиепідемічних заходів.
16.06.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено на 20.07.2020.
20.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2020.
02.09.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування вимог позивач посилається на підписання відповідачем 29.06.2017 року через систему інтернет-клієнт банкінгу із використанням електронного цифрового підпису Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», відповідно до якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті КБ «Приватбанк».
Вказує, що 30.06.2017 на підставі укладеного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою. Зазначає, що в порушення умов Договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. Станом на 17.02.2020 заборгованість за кредитом становить 12500,00 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов становить 4566,67 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов становить 3000,00 грн., нараховано також пеню у розмірі 9605,24 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
29.06.2017 Фізичною особою-підприємцем Домбровським Євгеном Олеговичем ( НОМЕР_1 ) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (а.с.14-15), зі змісту якої вбачається, що відповідач приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua, приймає на себе всі зобов'язання, зазначені в цим Умовах та укладає кредитний договір.
Істотні умови кредитного договору:
1.1. Вид кредиту: строковий
1.2. Розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у профайлі Позичальника на сайті: kub.pb.uaу
1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів
1.4. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту
1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів
1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.
Клієнт доручає Банку розмістити у мережі інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким Банк надає кредит.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
До матеріалів справи позивачем залучено витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.16-21), затверджений на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017р., протокол №10, дослідивши який, суд зазначає, що останній не містить підпису відповідача.
Надаючи оцінку наданому позивачем доказу, а саме витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", суд спирається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України мають бути враховані господарським судом при виборі та застосуванні норм права.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив наступне.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, з огляду на те, що наявний в матеріалах справи витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", які протягом певного часу неодноразово змінювались, не містить підпису відповідача, наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", затверджених на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017р., протокол №10, не може бути розцінений як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 29.06.2017 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".
Поряд з цим суд зазначає, що підписана відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" містить істотні умови кредитного договору, а саме:
- вид кредиту: строковий (п.1.1. заяви),
- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів Клієнту (п.1.3. заяви),
- проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4. заяви),
- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5. заяви),
- положення про відповідальність, згідно з якими у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості (п.1.6. заяви).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За таких обставин, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 11.03.2019р., як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено судом, 30.06.2017 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника (а.с.25).
Вимогами ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вказує позивач, відповідач, порушуючи виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатиа в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Строк кредиту встановлений - 12 місяців з моменту видачі коштів Клієнту, тобто до 29.06.2018.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.23-24), здійсненого, враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, у відповідача станом на 17.02.2020 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 12500,00 грн, заборгованість за простроченими процентами у сумі 4566,67 грн., заборгованість з комісії у розмірі 3000,00 грн., заборгованість з пені 9695,24 грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 14.02.2020 року за кредитом та заборгованості за відсотками, вважає його вірним та обґрунтованим.
Поряд з цим, надаючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача суми комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд вказує наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1.6. заяви про приєднання сторонами погоджено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом… сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.
Водночас, враховуючи висновки суду щодо відсутності правових підстав вважати наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання послуг "КУБ"", частиною кредитного договору, у суду відсутні також підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що є обов'язковим при застосуванні судами норм чинного законодавства щодо стягнення штрафної відповідальності, яка настає тільки у випадку письмової домовленості сторін щодо її застосування.
Враховуючи наведене, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.
Крім того, господарський суд зауважує, що за змістом заяви такий вид відсотків у вигляді щомісячної комісії за невиконання зобов'язання з повернення кредиту в умовах кредитного договору відсутній, розмір такої комісії позичальника в договорі сторонами не погоджений.
При цьому, у п. 1.6 заяви сторонами обумовлено сплату саме відсотків у розмірі 4% в місяць, тобто 48% річних, а не комісії, яка розрахована позивачем в сумі 3000 грн.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 11, 202, 204, 509, 534, 549, 551, 611, 627, 628, 629, 634, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230 ГК України, ст.ст. 2, 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вулиця Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Домбровського Євгена Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення 29671,91 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Домбровського Євгена Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вулиця Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 12500,00 грн. заборгованості за кредитом, 4566,67 грн. заборгованості за відсотками, 1209,07 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення складені в судовому засіданні 02.09.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 14 вересня 2020 р.
Суддя Р.В. Волков