79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" вересня 2020 р. Справа №914/2238/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик" від 16.03.2020
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 (повний текст рішення складено 20.02.2020, суддя Король М.Р.)
у справі № 914/2238/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус", м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик", м.Львів
про стягнення 559389,14 грн.,
представники:
від позивача - Петренко Павло Іванович (адвокат),
від відповідача - не з'явились
24 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "НВП Енергостатус" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ "КВК Електрик" про стягнення 559389,14 грн. заборгованості, з яких: 517664,00 грн. основного боргу, 36236,48 грн. пені та 5488,66 грн. три проценти річних.
За твердженням позивача, вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача через порушення останнім умов договору поставки №46Л від 06.03.2019, яке полягало у несплаті коштів за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 у даній справі позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 517664,00 грн. основного боргу, 36236,48 грн. пені та 5446,11 грн. три проценти річних.
Господарський суд, ухвалюючи рішення, зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем передбаченого умовами договору грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого згідно товаро-транспортних накладних, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі є підставними та обґрунтованими, а, відтак, підлягають до задоволення. Водночас, здійснивши перевірку правильності нарахування трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в межах заявленого позивачем періоду, стягненню підлягає менша сума, ніж була визначена позивачем.
Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "КВК Електрик" оскаржило його в апеляційному порядку та просило змінити його в частині розміру стягнення основної заборгованості та стягнути з відповідача 400 000 грн. основного боргу.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
1) відповідач не був повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи;
2) позивач не повністю виконав свої зобов'язання за договором поставки №46Л від 06.03.2019, а саме, не виконав своїх зобов'язань, що передбачені п. 6, 7, 8 завдання на виготовлення КТПММ 1600 кВА 10/0,4 кВ (додаток №2 до договору).
У відзиві позивач заперечив доводи апеляційної скарги, звернувши увагу на те, що пункт 4.2 договору поставки передбачає порядок приймання товару при виявленні недоліків, відповідно до якого, відповідні недоліки повинні бути зафіксовані в акті, що складається в присутності представників обох сторін. В той же час, позивач не отримував від відповідача виклику у письмовій формі про дату та час складання такого акта, а в матеріалах справи такий акт відсутній.
В судове засідання, призначене на 10.09.2020, відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином був повідомлений про даний судовий процес, а також про дату, час та місце поточного судового засідання у даній справі за адресою, відомості про яку містяться в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів констатує той факт, що поштові відправлення, направлені судом за місцезнаходженням відповідача (79024, м.Львів, вул.Промислова, 50/52, офіс 18), поверталися на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання та про відсутність адресата за зазначеною адресою. Водночас, поштові відправлення суду отримувалися представником відповідача адвокатом Джохом Романом Васильовичем, який є підписантом апеляційної скарги.
Клопотань про відкладення розгляду справи чи інших клопотань, які би дали підстави суду відкласти розгляд даної справи, від жодної з сторін не надходило.
З огляду на наведене та на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без скаржника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
06.03.2019 між ТзОВ "НВП Енергостатус" (постачальник) та ТзОВ "КВК Електрик" (покупець) було укладено договір поставки №46Л, відповідно до якого, постачальник зобов'язався на умовах цього договору поставити у власність покупця електротехнічне обладнання - трансформаторну підстанцію КТПММ-1600/10/0,4кВ (далі - товар), в асортименті, кількості, у строки, за ціною і якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі і специфікації (додаток №1) та додатком №2, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього у порядку і на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.3.1 договору, загальна вартість товару становить 647 080 грн., в т.ч. ПДВ - 107846,67 грн.; у пункті 3.3 визначено, що розрахунки за товар здійснюються двома платежами: передоплата 30% від загальної суми з ПДВ, решту 70% на протязі 21 календарного дня з дати виписки видаткової накладної.
Пунктом 2.1 встановлено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної, а датою відкриття замовлення - наступний робочий день після отримання авансу; право власності на товар переходить в момент підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної (п.2.3); постачальник зобов'язується в момент передачі товару покупцеві надати наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; копію сертифікату відповідності УкрСЕПРО; паспорт та інструкцію з експлуатації (п.2.4).
Відповідно до п.8.1, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як додатки до договору сторонами підписано: специфікацію (додаток №1), у якій зазначено найменування товару, його кількість, одиниці виміру, ціну та загальну вартість; завдання на виготовлення (додаток №2), у якому містяться технічні вимоги до трансформаторної підстанції, що складаються з 14 пунктів та схема електричних з'єднань.
На виконання умов договору, згідно видаткової накладної №78 від 27.05.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 631080,00грн. з ПДВ.
Крім того, відповідач прийняв від позивача послуги по організації достави товару, загальна вартість яких становить 16000,00грн. з ПДВ, що підтверджується актом надання послуг №79 від 27.05.2019.
Зазначений товар та послуги по його доставці прийнято директором відповідача, уповноваженого на це згідно довіреності №17 від 27.05.2019 (копія міститься в матеріалах справи).
Долучені до матеріалів справи видаткова накладна та акт підписані обома сторонами, їх підписи скріплені печатками підприємства, в них містяться посилання на договір. В накладній та акті відсутні відмітки про будь-які зауваження сторін до поставленого товару.
Матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем 12.03.2019 часткової оплати за трансформаторну підстанцію згідно договору №46Л від 06.03.2019 на суму 129416 грн. (банківська виписка АТ «Прокредит Банк»).
Доказів здійснення відповідачем інших платежів матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, факт отримання ним відповідно до умов договору товару та послуг по його доставці загальною вартістю 647080,00 грн. з ПДВ.
Частиною 1 ст.691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).
Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалося вище, пунктом 3.3 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються двома платежами: 1) передоплата у розмірі 30% від загальної суми з ПДВ; 2) решту 70% вартості - протягом 21 календарного дня з дати виписки видаткової накладної. Матеріалами справи підтверджується лише факт здійснення відповідачем передоплати вартості товару у розмірі 129416,00грн.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами договору грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача 517664,00 грн. основного боргу.
При цьому, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача, що наведені в апеляційній скарзі та стосуються недоліків поставленого товару, а саме, невідповідності товару пунктам 6, 7, 8 завдання на виготовлення (додатку №2 до договору).
У пункті 4.2 договору сторони передбачили, що при виявленні в процесі приймання недоліків товару, його неякісності або некомплектності, покупець і постачальник зобов'язані скласти відповідний акт. Зазначений акт складається з обов'язковою присутністю повноважних представників постачальника і покупця. У випадку, якщо представник постачальника не з'являється для складання акту протягом 3-х робочих днів з моменту одержання виклику у письмовій формі від покупця, покупець вправі самостійно скласти акт, що є підставою для врахування його постачальником. При виявленні невідповідностей (дефектів) товару при прийманні його на об'єкті замовника, які виникли: не з вини покупця (що фіксується відповідним актом), постачальник., у разі приймання факту виникнення невідповідностей (дефектів) товару не з вини покупця, зобов'язаний за власний рахунок, протягом 30 календарних днів з моменту складання такого акту, усунути виявлені недоліки, або замінити неякісний товар.
До апеляційної скарги відповідач не долучив акт про недоліки, як це передбачено п.4.2 договору. При цьому, як було зазначено вище, накладна №78 від 27.05.2019, підписана представниками обох сторін без зауважень.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунку 3 процентів річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно присудив до стягнення з відповідача 5446,11 грн. замість заявлених 5488,66 грн., які були розраховані із допущенням помилки.
Перевіривши правильність рішення суду першої інстанції в частині стягнення 36236,48 грн. пені, колегія суддів вважає таке рішення правильним з огляду на наступне:
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що у випадку прострочення покупцем кінцевої оплати товару відповідно до порядку розрахунків, вказаного у п.3.3.2. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові на його письмову вимогу пеню у розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення оплати від неоплаченої суми, але не більше 7% від неоплаченої вчасно суми.
У своїй позовній заяві позивач розрахував суму пені за період з 17.06.2019 до 23.10.2019 у розмірі 66779,43 грн. Водночас, з огляду на обмеження у розмірі 7%, передбачене п.6.5 договору, позивач просив стягнути з відповідача 36236,48 грн.
Перевіривши правильність розрахунку позивачем 66779,43 грн. пені, суд першої інстанції зазначив про його недоліки, які полягали в наступному: невірний період нарахування (слід обчислювати з 18.06.2019, а не з 17.06.2019); перевищення суми пені в межах заявленого позивачем періоду розміру подвійної облікової ставки НБУ. З огляду на це, за результатами здійсненого власного розрахунку, суд визначив, що сума пені становить 61481,46грн.
Водночас, зважаючи на положення пункту 6.5 договору та досягнення сторонами згоди щодо максимального розміру пені, який не може перевищувати 7% від неоплаченої вчасно суми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовної вимоги про стягнення пені в сумі 36236,48 грн.
Стосовно твердження скаржника про його непоінформованість про дату, час та місце судового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово скеровував свої процесуальні документи на адресу відповідача, відомості про яку містяться в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79024, м.Львів, вул.Промислова, 50/52, офіс 18), а також на адресу представника відповідача - адвоката Джоха Романа Васильовича.
Окремі процесуальні документи отримувалися самим відповідачем, інші - його представником, що загалом свідчить про поінформованість відповідача про даний судовий розгляд. При цьому, окремі процесуальні документи, направлені судом відповідачу (його представнику), повертались до суду першої інстанції із відміткою відділення поштового зв'язку про причину повернення через закінчення терміну зберігання. Однак, вказана обставина не спростовує факту належного інформування судом першої інстанції відповідача про хід судового процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Пономарьов проти України», «В'ячеслав Корчагін проти Росії» визначено, що учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Стосовно заявленої до відшкодування позивачем суми судових витрат на отриману правничу допомоги, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно п.8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особо.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Крім того, 03.09.2020 до суду надійшла заява позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яка обґрунтована наступними доказами:
- додатковою угодою №2/20 від 19.08.2020, яка стосується договору №14/18 від 11.05.2018 про надання правової допомоги. Вказана додаткова угода укладена між ТзОВ «НВП Енергоресурс» та адвокатом Петренком Павлом Івановичем та у ній, зокрема, сторонами зафіксовано: домовленість сторін про надання адвокатом правової допомоги, пов'язаної з апеляційним оскарженням ТзОВ «КПК Електрик» судового рішення у справі №914/2238/19; домовленість сторін про вартість такої допомоги з розрахунку однієї години правової допомоги у розмірі 1000 грн.; домовленість про обсяг такої допомоги, що складається з шести позицій із зафіксованим кількості витрачених адвокатом годин та їх вартості (загальна кількість годин - 10, сумарна вартість - 10000 грн);
- квитанцією до прибуткового касового ордера №005 від 19.08.2020, що підтверджує сплату ТзОВ «НВП Енергоресурс» 10000 грн. за договором №14/18 від 11.05.2018 та додаткової угоди №2/20 від 19.08.2020;
- актом приймання-передачі наданих правових послуг від 02.09.2020, що складений між ТзОВ «НВП Енергоресурс» та адвокатом Петренком Павлом Івановичем на виконання договору №14/18 від 11.05.2018 про надання правової допомоги та додаткової угоди №2/20 від 19.08.2020, у якій зафіксовано обсяг наданої правової допомоги у справі №914/2238/19 під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом, що складається з шести позицій із зафіксованою кількістю витрачених адвокатом годин та їх вартістю (загальна кількість годин - 10, сумарна вартість - 10000 грн);
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Петренко П.І., який представляє інтереси ТзОВ «НВП Енергоресурс», діяв на підставі ордера серії АІ №1017395 від 30.03.2020, виданого цим адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги №14/18 від 11.05.2018, дія якого поширюється на представництво інтересів клієнта в Західному апеляційному господарському суді.
До заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив докази її скерування на адресу відповідача.
Заперечень відповідача стосовно заявленої до стягнення суми на відшкодування витрат на правову допомогу до суду не надходило. Таким чином, у матеріалах апеляційної скарги містяться належні та достатні докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. на стадії апеляційного перегляду, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 у справі №914/2238/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик" - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик» (79024, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 50/52, офіс 18; ідентифікаційний код 39159095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Енергостатус» (03067, м. Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16; ідентифікаційний код 39431541) 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 14.09.2020.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік