ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 вересня 2020 року м. Київ № 640/17262/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування заробітку ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту економічного співробітництва у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав (СНД) за період з 07.06.2006 по 21.04.2009 для розрахунку пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати заробіток ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту економічного співробітництва у Виконавчому комітеті СНД за період з 07.06.2006 по 21.04.2009 для розрахунку пенсії.
Ухвалою суду від 28.10.2019 - відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати, отриманої з 07.06.2006 по 21.04.2009 на підставі статей 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За твердженням представника позивача, для осіб, які здобули стаж та заробіток у спеціальному правовому режимі - як державні службовці дипломатичної служби, передбачено спеціальні механізми фінансування їх соціального забезпечення, зокрема пенсій.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Представником відповідача подано клопотання про залучення відповідача - Пенсійного фонду України. Клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві має обмежені права в порівнянні з Пенсійним фондом України. Представник позивача подав заперечення щодо залучення другого відповідача.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки в даному спорі саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві уповноважене визначати страховий стаж позивача для призначення йому пенсії.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 05.07.2019, в якій просив надати роз'яснення щодо підстав неврахування періоду з 07.06.2006 по 21.04.2009 та відповідної заробітної плати під час обчислення пенсії, вимагав усунути зазначене порушення шляхом врахування трудового стажу та заробітку при обчислені пенсії.
Листом від 02.08.2019 №175313/02/М-9525 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для врахування періоду з 07.06.2006 по 21.04.2009 при обчислені розміру пенсії, оскільки згідно з даними персоніфікованого обліку сплата страхових внесків за відповідний період відсутня.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування заробітку позивача у Виконавчому комітеті СНД за період з 07.06.2006 по 21.04.2009 для розрахунку пенсії, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Спірні відносини виникли з приводу реалізації позивачем права на отримання пенсії врегульовані, зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення питання спірних відносин).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як убачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.08.2019 №175313/02/М-9525, позивача перебуває на обліку в зазначеному Управлінні, отримує пенсію за віком, обчисленої згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням страхового стажу 38 років з місяці 9 днів, заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.04.1998 по 31.05.199, з 02.01.1995 по 31.10.1996 по 31.10.199, з 01.07.2000 по 31.05.2005, з 01.08.2009 по 30.09.2009. Період роботи з 07.06.2006 по 21.04.2009 та заробітна плата не враховані, оскільки відсутня інформація про сплату за цей період страхових внесків.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої); страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої).
Зі змісту позову вбачається, що представником позивача не заперечується обставина відсутності в системі персоніфікованого обліку інформації про сплату страхових внесків за період роботи позивача у Виконавчому комітеті СНД з 07.06.2006 по 21.04.2009.
У доданій до позовної заяви копії трудової книжки ОСОБА_1 , 1949 року народження, зазначено:
07.06.2006 - призначений заступником директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД (розпорядження від 08.06.2006);
21.01.2009 - звільнений за закінченням встановленого строку роботі на квотній посаді (розпорядження від 19.01.2006);
22.01.2009 - прийнятий на роботу на посаду радника відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД (розпорядження від 23.01.2009);
21.04.2009 - звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору (розпорядження від 21.04.2009 №43-к).
Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 03.01.2019 №610/14-091-08 за інформацією Виконавчого комітету СНД з 1995 року на балансі цієї установи знаходяться кошти, що підлягають перерахуванню до пенсійних фондів і фондів зайнятості України стосовно посадових осіб, які працювали у ній за квотою України на загальну суму 8.415.779,18 російських рублів.
До листа додано Інформацію про громадян, які працювали за квотою на посадах у Виконавчому комітеті СНД та внесках, які нараховані за них в Пенсійний фонд України за 1995-2015 роки. В зазначеній інформації №6 вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступник директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД (07.06.2006-21.01.2009), радник відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД (22.01.2009-21.04.2009), нараховані внески до Пенсійного фонду України - 222.407,88 російських рублів.
Згідно з довідкою (форма 1) Виконавчого комітету СНД від 15.10.2018 фактичний заробіток ОСОБА_1 для розрахунку пенсії за період з 07.06.2016 по 21.04.2009 становив у російських рублях: 06.2006-12.2006 - 311076,55; 2007 рік - 554211,61; 2008 рік - 606131,11; 01.2009-04.2009 - 160519,22.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша); якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина друга).
Постановою Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав" ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08.12.1991.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу про затвердження Положення про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав" від 11.07.2001 №2632-III ратифіковано із застереженнями "Протокол про затвердження Положення про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав, підписаний 21.06.2000. Застереження стосувались невизнання Україною положень Протоколу, які допускають міжнародну правосуб'єктність Співдружності Незалежних Держав".
"Положенням про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав" встановлювалось: Виконавчий комітет СНД є єдиним постійно діючим виконавчим, адміністративним і координуючим органом СНД. Комітет забезпечує організацію роботи Ради глав держав, Ради глав урядів, Ради міністрів закордонних справ, Економічної ради та інших органів Співдружності (пункт 1); Квотними в Комітеті є посади заступників Голови Комітету, а також директорів департаментів та їхніх заступників, що призначаються за пропозицією держав-учасниць Співдружності Головою Комітету (пункт 9); особа, яку представляють для призначення на квотну посаду, повинна: бути громадянином відповідної держави-учасниці Співдружності; мати, як правило, статус службовця державного апарату відповідної держави-учасниці СНД; співробітники апарату Комітету (крім технічного й обслуговуючого персоналу) згідно із законодавством держав-учасниць Співдружності прирівнюються до відповідних категорій державних службовців держав, громадянами яких вони є, із поширенням на них пільг, якими користуються в питаннях соціально-побутового, медичного обслуговування і пенсійного забезпечення державні службовці. Період роботи в Комітеті зазначеним особам зараховується до стажу роботи в якості державних службовців держави-учасниці Співдружності, громадянами якої вони є (пункт 14); співробітники апарату Комітету (крім технічного й обслуговуючого персоналу) прирівнюються до міжнародних посадових осіб і під час виконання службових обов'язків не залежать від державних органів і посадових осіб своїх держав, вони також не можуть працювати за сумісництвом на іншій роботі або займатися діяльністю, не сумісною з виконанням своїх службових обов'язків, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності (пункт 15); фінансування Комітету здійснюється за рахунок бюджетних коштів держав-учасниць СНД з єдиного бюджету органів Співдружності. Порядок фінансування визначається рішенням Ради глав урядів (пункт 16); Держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав вносять кошти на утримання Комітету в порядку, встановленому рішеннями Ради глав урядів (пункт 17).
Як уже зазначалось, Позивач відповідно до цього Положення працював з 07.06.2006 по 21.01.2009 - заступником директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД, з 22.01.2009 по 21.04.2009 - радником відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД.
Відповідно до "Віденської конвенції про право міжнародних договорів" (приєднання 14.04.1986): "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування (пункт "а"); "ратифікація", "прийняття", "затвердження" і "приєднання" означають, залежно від випадку, міжнародний акт, який має таке найменування і за допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов'язковість для неї договору (пункт "b").
Згідно з Законом України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV (набрав чинності 03.08.2004): міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) (абзац другий); ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору (абзац шостий); припинення дії - втрата міжнародним договором своєї сили за умов, визначених самим міжнародним договором, або за вольовим рішенням сторін (денонсація, вихід з договору) (абзац дванадцятий).
Частиною першою статті 7 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22.12.1993 №3767-XII (чинного на час ратифікації Протоколу про затвердження "Положення про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав" Законом України від 11.07.2001 №2632-III) встановлювалось, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.
За змістом частини першої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22.12.1993 №3767-XII та пункту "а" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV припинення (денонсація) міжнародних договорів згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України.
З огляду на наведене правове регулювання, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів представника позивача про необхідність врахування стажу позивача з 07.06.2006 по 21.04.2009 на посадах заступника директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД, радника відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД, оскільки пунктом 14 "Положенням про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав", який є міжнародним договором в розумінні наведених законів України "Про міжнародні договори", прирівняно співробітників апарату Виконавчого комітету СНД (крім технічного й обслуговуючого персоналу) до відповідних категорій державних службовців держав, громадянами яких вони є, поширено на них пільг, якими державні службовці користуються в питаннях пенсійного забезпечення, а також передбачено зарахування періоду такої роботи до стажу роботи в якості державних службовців держави-учасниці Співдружності, громадянами якої вони є. Судом не встановлено припинення міжнародного договору.
Отже, період роботи ОСОБА_1 з 07.06.2006 по 21.04.2009 на посадах заступника директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД, радника відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД мав бути врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. При цьому судом узято до уваги, що період роботи на відповідних посадах зазначено в трудовій книжці позивача, в листі листа Міністерства закордонних справ України від 03.01.2019 №610/14-091-08.
Щодо сплати з заробітної плати позивача страхових внесків за вказаний період, то як уже вказувалось судом, у системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату на користь позивача страхових внесків. Водночас судом установлено виплату позивача заробітної плати, з якої нараховані Виконавчим комітетом СНД внески до Пенсійного фонду України в розмірі 222.407,88 російських рублів.
У листі Міністерства закордонних справ України від 03.01.2019 №610/14-091-08 зазначено, що Виконавчий комітет СНД звертався до Уряду України (лист від 03.03.2011 №8-2/01192) з проектом технічної угоди про порядок нарахування і сплати страхових внесків з обов'язкового пенсійного страхування посадових осіб Виконавчого комітету СНД, які є громадянами України. Міністерство соціальної політики України листом від 02.11.2011 №3420/4/10-11/039 зазначило про необхідність додаткового узгодження цього питання.
На думку суду, несплата страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування міжнародною інституцією з заробітної плати особи, яка працювала в цій інституції відповідно до міжнародної угоди, за умовами якої їй гарантувалось пенсійне забезпечення за законодавством України, а також не створення механізму сплати таких внесків, не може бути підставою для звуження права на такої особи на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, зокрема щодо соціального захисту шляхом загальнообов'язкового державного соціального страхування за рахунок страхових внесків установ і організацій, з яких розраховується пенсія. Робота позивача на посадах заступника директора Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД, радника відділу стратегії економічного розвитку Департаменту економічного співробітництва Виконавчого комітету СНД за змістом пункту 14 "Положенням про Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав" не відноситься до роботи на посадах технічного й обслуговуючого персоналу, тому прирівнюється до державної служби за законодавством України, чинного у відповідний період.
З огляду на такий висновок суду, період роботи позивача з 07.06.2006 по 21.04.2009 у Виконавчому комітеті СНД мав бути врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до страхового стажу під час вирішення питання про призначення особі пенсії (наприклад, постанова Верховного Суду від 06.07.2020 справа №242/2179/17).
Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування заробітку ОСОБА_1 у Виконавчому комітеті СНД за період з 07.06.2006 по 21.04.2009 для розрахунку пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати стаж та заробіток ОСОБА_1 у Виконавчому комітеті СНД у період з 07.06.2006 по 21.04.2009 для розрахунку пенсії.
Відповідно до пункту 3 статті "Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (дата набуття чинності 13.03.1992) обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Судом установлено, що Виконавчим комітетом СНД нараховано внески до Пенсійного фонду України на користь позивача в розмірі 222.407,88 російських рублів за період роботи з 07.06.2006 по 21.04.2009 (не сплачені внаслідок відсутності правового регулювання). Фактична заробітна плата позивача для розрахунку пенсії за період роботи з 07.06.2006 по 21.04.2009 у Виконавчому комітеті СНД становила в російських рублях: 06.2006-12.2006 - 311076,55; 2007 рік - 554211,61; 2008 рік - 606131,11; 01.2009-04.2009 - 160519,22. Отже, наведені обставини підлягають врахуванню відповідачем під час призначення пенсії позивачу.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 03.09.2019 №3960). Оскільки позов задоволено повністю, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, на користь позивач підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (зі змінами) періоду роботи у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав з 07 червня 2006 року по 21 квітня 2009 року та виплачену Виконавчим комітетом Співдружності Незалежних Держав заробітну плату за цей період.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати ОСОБА_1 для розрахунку пенсії за віком згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (зі змінами) період роботи у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав з 07 червня 2006 року по 21 квітня 2009 року та виплачену Виконавчим комітетом Співдружності Незалежних Держав заробітну плату за цей період, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець