про самовідвід судді
11 вересня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/1415/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладене в листі № 2400-0214-8/22863 від 18.08.2020 року, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 12.08.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Чернівецького окружного адміністративного суду № 10 від 15.07.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
11.09.2020 р. після проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із заявленим 10.09.2020 року самовідводом судді Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцького П.Д., справу №600/1415/20-а передано на розгляд головуючому судді Левицького В.К.
11.09.2020 р. суддею Чернівецького окружного адміністративного суду Левицьким В.К. подана заява про самовідвід. Заява обґрунтована тим, що головуючий суддя Левицький В.К. та позивач у справі ОСОБА_1 одночасно працювали в Чернівецькому окружному адміністративному суді на посадах суддів. ОСОБА_1 був головою цього суду.
Наведені обставини, на думку судді Левицького В.К., можуть викликати сумнівів у його неупередженості та об'єктивності.
Статтею 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Розглянувши заяву про самовідвід судді, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є інститут відводу (самовідводу) судді, закріплений в КАС України.
У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.1 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (ч.3 ст.39 КАС України).
Нормами ч.1 ст.40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Враховуючи доводи заяви про самовідвід та наведені вище положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що з метою запобігання підриву авторитету судової влади, уникнення обставин, які б могли викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді та для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, необхідно задовольнити самовідвід у даній справі.
За приписами ч. 1 ст. 41 КАС України визначено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, справа підлягає передачі до канцелярії суду для визначення судді, що братиме участь у подальшому розгляді справи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву про самовідвід судді Левицького В.К. - задовольнити.
2. Адміністративну справу № 600/1415/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - передати до канцелярії суду для визначення в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, головуючого судді у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький