Справа № 560/4154/20
іменем України
10 вересня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на її скаргу від 22.06.2020;
- зобов'язати Центрально - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 22.06.2020 з приводу організації примусового виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019;
- стягнути з відповідачів 100000 гривень моральної шкоди згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної протиправною бездіяльністю з ненадання відповіді на скаргу від 22.06.2020.
- відповідно до ст. 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання цього рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у справі № 686/14496/16-а ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на суб'єкта владних повноважень - начальника ГУ ПФУ у Хмельницькій області ОСОБА_5 у порядку контролю за виконанням судового рішення у справі №2а-35/10 р., за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, третя особа ДП ДАК «Хліб України». Судом вирішено накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Заярнюк Ольгу Сергіївну, відповідальну за виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2010 року та додаткової постанови від 08 квітня 2010 року у справі № 2а-35/10, в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого половину стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України. Встановити новий строк подання звіту до 20 жовтня 2019 року, та повторно зобов'язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Заярнюк Ольгу Сергіївну подати до суду звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2010 року та додаткової постанови від 08 квітня 2010 року у справі № 2а-35/10. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2019 року згідно з нормою ч. 6 ст. 382 КАС направлено для виконання до управління забезпечення примусового виконання рішень в Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). 13.05.2020 позивач звернулася із заявою до заступника начальника управління ЦЗМУМЮ - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ОСОБА_3, про надання інформації щодо виконання рішення суду. Листом від 22.05.2020 за підписом ОСОБА_2 позивача повідомлено, що до цієї інституції згадане рішення не надходило з суду для виконання. 26 травня 2020 року позивач звернулася повторно з письмовим запитом до Хмельницького міськрайонного суду, просила суд перевірити та забезпечити невідкладне надсилання ухвали від 10.10.2019 у справі № 686/14496/16-а до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції для забезпечення примусового виконання цим органом. Хмельницький міськрайонний суд на адресу позивача надіслав копію супровідного листа від 19.05.20 №686/14496/16-а 6906, згідно якого була надіслана ухвала від 10.10.2019 до управління забезпечення примусового виконання рішень в Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). 22 червня 2020 року позивач повторно звернулася зі скаргою до Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ім'я ОСОБА_3 , з приводу невиконання виконавчого листа: ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2020, та додала супровідний лист Хмельницького міськрайонного суду від 19.05.20 №686/14496/16-а 6906. В скарзі просила ОСОБА_3 , забезпечити виконавче провадження на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2020 та надати на її електронну пошту виконавчі документи у цьому виконавчому провадженні. 16 липня 2020 року в телефонному режимі Хмельницьким міськрайонним судом позивача повідомлено, що ухвала від 10.10.2019 повернута до суду без виконання. Жодної відповіді на скаргу позивача від 22.06.2020 відповідачами надано не було. Враховуючи зазначене, позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, внаслідок чого звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020 вищевказана справа розподілена судді Лабань Г.В..
03.08.2020 позивачем через систему "Електронний суд" було подано заяву про відвід судді Лабань Г.В..
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 заяву від 23 липня 2020 року про відвід судді Лабань Г.В. - задоволено, та справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 адміністративну справу №560/4154/20 передано на розгляд судді Хмельницького окружного адміністративного суду Тарновецькому І.І..
Відповідно до форми позовної заяви позивач відповідачем у справі зазначає - Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), проте по тексту та у позовних вимогах позивач визначає, окрім Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заступник начальника управління - начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_3.
Суд дослідивши матеріали справи встановив, що заступник начальника управління - начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_3 в даних правовідносинах, щодо яких виник спір діяв від імені Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а тому з огляду на наведене, суд вважає Центрально - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним відповідачем по справі.
Також судом встановлено, що позивач в позовній заяві визначає третьою особою - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області.
Частиною 2 статті 49 КАС України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
З аналізу вказаної норми встановлено, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Оскільки предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на її скаргу від 22.06.2020, зобов'язання відповідача надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 22.06.2020 з приводу організації примусового виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019 та стягнення з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 100000 гривень моральної шкоди згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної протиправною бездіяльністю з ненадання відповіді на скаргу від 22.06.2020, то судове рішення у справі не впливає на права або обов'язки Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області.
А тому, враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано, яким чином рішення у справі може вплинути на права, інтереси та обов'язки Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області, та відсутні підстави залучення даної особи до участі у справі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку статті 263 КАС України.
25.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 22 червня 2020 року на електронну адресу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшла скарга ОСОБА_1 .. Цього ж дня виконуючим обов'язки начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було скеровано дану скаргу для розгляду заступнику начальника управління - начальник управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_3, про що свідчить резолюція проставлена на скарзі. Після розгляду вищевказаного звернення відповідачем у встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строки, 30 червня 2020 року за вихідним № 3-365/2/4/11-21/32/3010 заявниці поштою було направлено обґрунтовану відповідь. Підтвердженням направлення відповіді є витяг з журналу реєстрації вихідних (ініціативних) листів, а також витяг з реєстру відправки кореспонденції. Отже, виходячи із вищевикладеного Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та його посадовими особами в повній мірі було дотримано вимоги чинного законодавства України у сфері розгляду звернень громадян, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
26.08.2020 подано до суду клопотання про винесення окремої ухвали, в якій остання просить суд вчинити подання окремою ухвалою до прокуратури для перевірки ознак злочинів у діях і бездіяльності чиновниками УЗПВР за фактами умисного тривалого перешкоджання виконанню рішення суду у справі № 25-35/10р..
Аналізуючи доводи позивача, щодо винесення окремої ухвали та направлення її до прокуратури, колегія суд вказує на слідуюче.
Частини 1, 3 ст. 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Слід зазначити, що суд має право, але не зобов'язаний, постановляти окрему ухвалу.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд вважає, що в розрізі даної справи відсутні підстави для постановляння окремої ухвали.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.20 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 560/4154/20.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебувала на розгляді справа № 686/14496/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, за участі третьої особи - ДП ДАК «Хліб України» про визнання дій протиправними, зобов'язання усунути страхувальником порушення, стягнення моральної шкоди.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому усунути порушення страхувальником ДП ДАК «Хліб України» сплату внесків з усієї заробітної плати ОСОБА_1 за липень-грудень 2000 року помісячно, з урахуванням заборгованої і виплаченої за рішенням суду плати за місяцями їх нарахування з урахуванням сум компенсації за ставками страхових внесків на час їх справляння, забезпечивши право позивача на перерахунок пенсії за віком.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2010 набрала законної сили.
08 квітня 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом прийнято додаткову постанову, якою доповнено резолютивну частину постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2010 реченням такого змісту: «за місяцями їх нарахування та заставками з максимальними обмеженнями на час їх справляння за липень 2000 року 1812,64 грн., за серпень 1391,21 грн., за вересень 2000 року 869,46 грн., за жовтень 884 грн., за листопад 882,53 грн., за грудень 1290,38 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019 накладено штраф на керівника суб'єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Заярнюк Ольгу Сергіївну, відповідальну за виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2010 року та додаткової постанови від 08 квітня 2010 року у справі № 2а-35/10, у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого половину стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України. Встановлено новий строк подання звіту до 20 жовтня 2019 року та повторно зобов'язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області ОСОБА_5 подати до суду звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2010 року та додаткової постанови від 08 квітня 2010 року у справі № 2а-35/10.
13.05.2020 позивач звернулася до заступника начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 із заявою, в якій просила забезпечити невідкладне виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019.
22.05.2020 відповідач листом повідомив позивача про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчий документ, а саме ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду № 686/14496/16-а від 10.10.2019 про стягнення штрафу з керівника суб'єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області ОСОБА_5 у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого половину стягнути на користь ОСОБА_1 , до органів державної виконавчої служби Хмельницької області не надходив. При надходженні на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду № 686/14496/16-а від 10.10.2019, державними виконавцями відділу буде вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення у спосіб та порядок, визначений виконавчим документом та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
26.05.2020 позивач звернулася до відповідача із скаргою, в якій просила забезпечити виконавче провадження на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019 та надати на електрону пошту виконавчі документи у цьому виконавчому провадженні. При цьому зазначила, що Хмельницьким міськрайонним судом на її звернення повідомлено, що судом надсилалася ухвала від 10.10.19 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції згідно супровідного листа від 19.05.2020 № 6906.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не отримав жодної відповіді на скаргу від 22.06.2020, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що предметом позову є виключно оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду скарги позивача.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження», Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Саме цим Законом встановлений визначений порядок відкриття та здійснення примусового виконання виконавчих документів, а також зміст прав та обов'язків учасників виконавчого провадження, до яких належать, в тому числі виконавець (державний або приватний) та сторони виконавчого провадження (стягувач та боржник) (ст.ст. 14, 15 зазначеного Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII не врегульовано питання щодо прядку розгляду заяв сторін виконавчого провадження зазначений Закон містить лише загальну норму щодо розгляду отриманих звернень так, у п. 3 ч. 2 ст. 18 цього Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян".
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі Закон України «Про інформацію», Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За змістом частин 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. [...] Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок отримання інформації в Україні встановлений, перш за все, Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР та Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI.
Разом із цим відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений […] Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон № 2939-VI) цей закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 2939-VI передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, в тому числі суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Статтею 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані, крім іншого, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію […].
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. При цьому, про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Згідно ст. 24 зазначеного Закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, встановлена за порушення: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до ст. 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. При цьому, особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи скарга позивача від 22.06.2020 2019 року зареєстрована у Центрально - Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у той же день, 22 червня 2020 року.
Доказів, які б підтверджували надіслання позивачу відповіді на скаргу в передбачений законом строк (5 робочих днів), або надіслання у зазначений строк (5 робочих днів) повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 до 20 робочих днів - відповідачем суду не надано.
При цьому, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що 30 червня 2020 року за вихідним № 3-365/2/4/11-21/32/3010 заявниці поштою було направлено обґрунтовану відповідь на скаргу від 22.06.2020, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідних (ініціативних) листів, а також витягом з реєстру відправки кореспонденції.
Проте суд зазначає, що копії витягів з журналу реєстрації вихідних (ініціативних) листів та з реєстру відправки кореспонденції, надані представником відповідача до суду, не є належними доказами факту відправлення позивачу відповіді на її скаргу, оскільки останні підтверджують лише реєстрацію документообігу в установі, а не факт направлення та отримання позивачем відповіді на її скаргу від 22.06.20.
При цьому, судом не встановлено інших належних доказів направлення позивачу відповіді на скаргу.
Також, суд зазначає, що лист від 30.06.2020 № 3-365/2/4/11-21/32/3010 не містить жодних ознак, які б вказували на те, що дана відповідь надавалася саме на скаргу позивача від 22.06.2020.
Отже, має місце протиправна бездіяльність з боку Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Враховуючи наведене вище позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) протиправною щодо ненадання відповіді на скаргу від 22.06.2020 підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 22.06.2020 з приводу організації примусового виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019, суд зазначає, що оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач протиправно не надав відповідь на скаргу позивача у встановлений законом строк, то відповідно, позовні вимоги позивача в даній частині також підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 100000 гривень моральної шкоди згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної протиправною бездіяльністю з ненадання відповіді на скаргу від 22.06.2020, суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Згідно із частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Суд виходить з того, що вищеописаними діями Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в особі спричинена значна моральна шкода, яка не обов'язково може доводитись виключно документами медичних установ, а може спричинятись пережитими особою потрясіннями емоційного, морального та ментального плану, які істотно відображаються на житті та стані здоров'я людини.
З огляду на відсутність належного виконання приписів чинного законодавства щодо розгляду скарги позивача та на те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку (1949 рік народження), інвалідом другої групи, особою, яка не має піклувальників та членів сім'ї, а також те, що спірні правовідносини та вищеописані події спричинили їй моральну шкоду, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення про стягнення з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 3000 грн.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Суд враховує, що оскільки скарга позивача від 22.06.2020 відповідачем у встановлений чинним законодавством строк не розглянута, та як наслідок відповідь ОСОБА_1 надано не було. Наведені обставини вказують на недобросовісність дій відповідача щодо вирішення скарги позивача. Враховуючи приписи ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з врахуванням висновків суду у цій справі та забезпеченням реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для подання звіту суд встановлює строк - сорок календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили. При цьому суд попереджає відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на скаргу від 22.06.2020.
Зобов'язати Центрально - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 22.06.2020 з приводу організації примусового виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2019.
Стягнути з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов'язати Центрально - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - сорок календарних днів, що обчислюється з набрання цим рішенням суду законної сили.
Попередити відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43316784)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький